Ви знаєте, я тут недавно прочитала історію, як мама трійняток, яку покинув чоловік, прийняла його через п’ять років і пробачила.

В мене дуже схожа ситуація, тільки я не пробачила, бо надто глибоку дірку в душі він причинив, і якби ж то тільки він. В нашій ситуації замішана також свекруха, тільки вона була не на моєму боці.

За рік після весілля, до якого ми так ретельно готувалися, ми дізналися, що станемо батьками.

Ви собі й уявити не можете, які ж ми були з Денисом щасливі.

Він буквально пилинки з мене здував. Денис навіть вночі міг виконати любу мою забаганку, таку, як наприклад, полуниця в лютому.

В нас було своє житло, ми молоді і успішні люди, в яких скоро народиться маля. Але Боженька ощасливив нас подвійною радістю.

– У вас двійня, хлопчик і дівчинка! Вітаю!, – сказав усміхаючись лікар.

Денис радів і обдумував зі мною кожен крок в квартирі. Ми обставляли разом дитячу кімнату і готувалися до появи наших зайчиків.

Пів року тривало наше спільне щастя.

– Я сьогодні після роботи йду відразу ж до мами. В мене важливий проєкт, який потребує максимальної уваги, – сказав чоловік.
Потім це повторювалося знову і знову.

Я сиділа дома і доглядала дітей. Подвійна коляска, двоє дітей і рюкзак за спиною. Я також була втомлена, але не нила, як чоловік і не жалілася ні своїй мамі ні тим більше свекрусі, яка повторювала, що своїх виростила і більше на онуків сили немає.

А потім те відчуття, що в чоловіка хтось з’явився. Я не знаю як це пояснити. Я чітко це розуміла, хоча доказів в мене не було.

– Віро Степанівно, в Іллі жар, дайте слухавку Денису. Потрібно в аптеку збігати, – звернулася я до свекрухи, коли Денис вкотре не прийшов ночувати.

– А він вже спить, Катерино. Він такий прийшов втомлений, що навіть вечеряти не хотів.

Це вже потім я дізналася, що Дениса не було у мами, він був у нової коханої. Рано чи пізно голка з мішка вилізла.

– Так, я тебе розлюбив. Так буває. Я поганий чоловік і тато. Я буду допомагати дітям, але жити в такій обстановці я не можу, – сказав чоловік, коли дітям навіть пів рочку не було.

Ми розлучилися, а свекруха відразу ж стала на бік сина.

– Денисику не вистачало уваги. Ти дуже розчинилася у дітях. Ти сама винна.

– Так, я винна, бо на його шляху зустрілася жінка, яку ви допомогли приховати, але довго в це бавитись Денису і вам не вийшло, на щастя.

І ось через чотири роки мій колишній чоловік почав проситися назад.

– Я тоді був не зрілим. Я люблю тебе і наших дітей.

Звісно, я не прийняла чоловіка назад. Я пройшла найважчий період з дітьми сам на сам, і такого чоловіка не потребую.

– Ти мала шанс мати гарну сім’ю, з чоловічим плечем, але ти його втратила, – сказала мені після цього, вже колишня свекруха. Хтозна чи хтось тебе з дітьми ще заміж візьме. Так і будеш сама кукувати.

– Зі мною діти. Я ніколи сама не залишуся, а ось ваш син… хтозна-хтозна…

Джерело