Коли Ірина Степанівна сказала мені в очі, що син наш вже дорослий, а тому її син нічого робити не повинен і працювати також, а вона буде йому на кишенькові витрати віддавати свою пенсію, я поставила умову: харчуватися будемо з чоловіком окремо, в холодильнику у нас відтепер – різні полички.

Після весілля Ми з Олегом оселилися у його батьків. Коли я пішла в декрет із маленьким сином, стосунки зі свекрухою, і до цього напружені, остаточно зіпсувалися.

Якщо я купувала собі одяг, Ірина Степанівна казала, що я маю заощаджувати, адже її син працює один, тим більше, що я нікуди не ходжу. Чоловік волів не втручатися.

Коли син пішов до школи, ми переїхали до квартири, яку мені залишила бабуся. Мої батьки передбачливо оформили її на себе, мабуть, хотіли убезпечити мене від розділу при розлученні.

Олегу було байдуже, а от свекруха казала, що її син тут не господар, тому й робити нічого не зобов’язаний. Виходило, що я забезпечила сім’ю житлом, а Олег повинна жити на всьому готовому.

Син виріс і одружився кілька років тому, живе окремо, а чоловік лишився без роботи. Спочатку мене заспокоював, що швидко знайде іншу, але через три місяці я зрозуміла, що Олегу так комфортно.

Коли я наполягала на пошуку роботи, він казав, що допомагатиме другові в гаражі, а той обіцяв платити. Грошей я не бачила, проте чоловік часто приходив додому “веселенький”.

Останньою краплею стало те, що він якось спитав, коли в мене зарплата, бо йому треба віддати другу борг. Я остовпіла від такого, запитала, навіщо він брав гроші, якщо нема чим віддавати.

Відповідь була оригінальна: «А що, я повинен у всьому собі відмовляти?». Тоді я поставила ультиматум про роздільне харчування. Він одразу ж пожалівся матері. Коли свекруха приїхала розбиратися, я запропонувала їй утримувати свого сина на свою пенсію, якщо вона така жаліслива.

Ось уже півроку, як свекруха возить чоловікові їжу, і щоразу намагається приготувати щось смачне, щоб показати мені, що він без мене їсть ще краще. Не знаю, де вона бере гроші, і наскільки її вистачить, але мене вражає не так свекруха ( вона мати все ж таки), як чоловік.

Як не соромно сидіти вдома за рахунок літньої матері? А зараз думаю, навіщо він мені потрібний взагалі. Квартира моя, нехай переїжджає до батьків, щоб мати не моталася із каструльками через все місто.

Навіть якщо він знайде роботу, я просто вже не можу жити з ним разом. Чи треба зберегти родину попри все, як гадаєте?

Джерело