Якщо про нову покрівлю і отеплення будинку мама мовчала, то коли почула, що прийдуть майстри демонтувати стару кухню, бо скоро привезуть нову, то вскипіла. – Що ти повидумувала! Чоловік так важко працює, а ти тринькаєш тими грошима. Чим тобі стара кухня не догодила? – Мамо, але ж я хочу, щоб все було гарно, сучасно. Скажу вам так, що мама тиждень не спала через це. – Електроплита, Уляно, чим ти тільки думала. Зараз така ситуація, світло то є то нема. Я так любила деруни смажити. Але де тепер, на цій кухні, що виблискує, нема права їх посмажити

– Ну ось і все! Моє готування в цій хаті закінчилося, – сказала мені мама, коли нам нарешті вмонтували нову кухню, на яку я так довго чекала.
Я після весілля залишилася жити зі своїми батьками в селі. Виховуємо з чоловіком двох дітей школярів.
Богдан мій вже більше трьох років на заробітках в Німеччині.
Хата в селі потребувала ремонту, а наших зарплат вистачало лише на найнеобхідніше.
Спершу за гроші, які чоловік переводив ми поміняли дах, потім отеплили будинок і дали колір. А вже після цього я взялась за оздоблення всередині. Поробили ремонти, натяжні стелі, все як має бути, щоб не гірше, ніж в людей.
Моя мама така людина, що їй нічого не потрібно, каже, що і так все добре, вона до такої обстановки звикла. Але я, як молода людина, хотіла краси, на яку, до того ж, висилав гроші мій чоловік.
І якщо про нову покрівлю і отеплення будинку вона мовчала, то коли почула, що прийдуть майстри демонтувати стару кухню, бо скоро привезуть нову, то вскипіла.
– Що ти повидумувала! Чоловік так важко працює, а ти тринькаєш тими грошима. Чим тобі стара кухня не догодила?
– Мамо, але ж я хочу, щоб все було гарно, сучасно.
Скажу вам так, що мама тиждень не спала через ту кухню.
– Електроплита, Уляно, чим ти тільки думала. Зараз така ситуація, світло то є то нема. Але ти господиня, тому роби що хочеш. Я на тій новій кухні готувати їсти вам не буду. До такої плити я не звикла. Тут чотири каструлі не поміщається. В нас сім’я велика, це ж не зручно. І взагалі, газ є газ, страви скоро варяться, а на тій електричній будемо чекати годину, щоб вода закипіла.
Вже два місяці минуло, а мама своє слово тримає і на кухні нічого не готує.
Але мені одній важко, бо я працюю. Це зараз в мене відпустка, бо я вчитель математики в сусідньому селі, а з першого вересня я рано буду йти і ввечері повертатися.
Я не знаю, чи буду встигати з тим приготуванням.
– Я так любила деруни смажити. Але де тепер, на цій кухні, що виблискує, нема права їх посмажити, бо все буде в жиру, – знову і знову бурчить мама.
Як мені бути? Невже я не маю права поставити щось красиве і сучасне? Як домовитися з мамою, щоб продовжувала готувати, бо вона стоїть на своєму і все…