Останнім часом Віктор відчував, що дружина щось приховує.

«Дивиться на мене якось не так, — думав він, — розмовляє теж не так, як це має робити любляча дружина. Виходячи з цього, я сміливо припускаю, що в неї з’явився інший».

І Віктор вирішив дружину викрити.

«Залишається тепер вигадати, як саме я її викривати стану, — думав Віктор. — Адже справа непроста. Делікатна. Тонка! А тому потребує до себе нестандартного підходу. Тут потрібно щось більш ніж оригінальне. Щось таке треба зробити, чого до мене ніхто не робив. Щось таке потрібно, що, крім мене, нікому й на думку не спаде. А що до мене ніхто не робив? Що нікому, окрім як мені, на думку не спаде? Бог його знає. Потрібно подумати».

Спочатку Віктор хотів по всій квартирі встановити пристрої, що підслуховують і підглядають. Але коли дізнався, скільки це коштує, йому стало гидко.

«Так не годиться, – вирішив Віктор. — Викривати дружину слід без особливих витрат. Який сенс витрачати багато грошей на викриття, якщо, викривши її, мені відразу доведеться з нею розлучитися. Жодного немає сенсу в такому підході вирішення проблеми! Та й у тому, щоб підслуховувати та підглядати, нічого такого оригінального немає. Примітивний метод. Вчорашній день

І дев’яносто дев’ять і дев’ять десятих відсотків чоловіків, швидше за все, саме так і робили. А найголовніше, що Діана може легко виявити всі ці пристрої і мене з їх допомогою заплутати. Раптом вона має засоби виявлення всіх цих пристроїв? Хтозна. Чому ні?

Якщо чоловіки давно і широко використовують цей метод, то чому дружинам не мати на цей випадок спеціальні пристрої для виявлення стеження? І тоді, що їй варто говорити не те, що вона думає, якщо буде в курсі, що я все чую? І зовсім інша річ, якщо вона буде впевнена, що у квартирі нічого такого немає і розмовляти можна вільно».

І Віктор почав далі думати, як без жодних витрат зробити так, щоб дружина думала, що в квартирі нікого немає, а він у цей час буде поруч із нею. І вигадав.

«Я сховаюся в шафі для одягу, — вирішив Віктор, — у тій самій шафі, яка в спальні стоїть. Ось це справді метод оригінальний. Не думаю, що хтось до мене вдавався до такого методу. Найімовірніше, я буду першим.

А що? Шафа у нас там велика, місця в шафі мені цілком вистачить. Діана вирішить, що мене немає, і зателефонує комусь. І ось тоді все одразу стане на свої місця. Я в курсі всього, що вона проти мене задумала.

Господи, який я все-таки кмітливий, і як же все-таки моїй дружині зі мною пощастило. Інший би на моєму місці витратив купу грошей на різні пристрої. А я – ні. Я заощадив чималі та дуже потрібні для нашої родини гроші».

Віктор заздалегідь підготував собі місце у шафі, де вирішив сховатися. Поклав там кілька подушок і ковдр на той випадок, якщо доведеться сидіти в шафі довго.

«Діана повернеться завтра вранці з ранкової пробіжки, — міркував Віктор, — а мене нема. Вона думатиме, що я на роботу пішов, а я в цей час сидітиму в шафі. Вона, напевно, комусь подзвонить, і мені все одразу стане зрозуміло. От буде потіха, коли я раптом у найнесподіваніший момент вийду з шафи».

Від таких захоплених думок у Віктора в животі приємно лоскотало.

«Уявляю, — міркував він, — Діана вся така крута, тільки-но повідомила подрузі якийсь свій секрет, розповіла про якісь свої помилки молодості, а тут я. Спокійний, як удав, вийду з шафи і тихо вимагатиму в неї пояснень. Уявляю, як вона злякається. Давно треба було в шафу забратися. Чого чекав?

Ідея з шафою так сподобалася Вікторові, що він навіть уперше за довгі місяці, відколи одружився, спокійно заснув. І йому наснився гарний сон. У цьому сні Віктор сидів у шафі і чув, як Діана, розмовляючи з кимось телефоном, ділилася потаємним. Уві сні Віктор дізнався про дружину все, що хотів, і навіть більше.

Прокинувся Віктор у дуже гарному настрої.

— Мені сьогодні на роботу раніше треба прийти, — сказав він дружині, коли та виходила з квартири на ранкову пробіжку. — Тому коли ти повернешся, не дивуйся, що мене вже не буде.

Діана відповіла, що вже давно нічому не дивується і втекла.

Зачинивши за дружиною двері, Віктор заліз у шафу. Він зручно влаштувався там на подушках, накрився ковдрою і заснув. А Діана, повернувшись із пробіжки, прийняла душ, поснідала і вирішила подзвонити подрузі. Почала шукати телефон. Знайшла його у спальні.

Діана не знала, що чоловік поряд, у шафі, тож сміливо розмовляла з подругою по телефону.

А Віктор у цей час спав. І йому наснився страшний сон, у якому його живого поклали у дерев’яну скриньку. А довкола багато людей. І почалися прощальні промови. Причому всі говорили про нього лише погане. А коли промови закінчилися, ящик, у якому лежав Віктор, закрили кришкою. Віктор більше не міг цього стерпіти і прокинувся.

І так вийшло, що прокинувся Віктор саме тоді, коли розмова Діани з подругою по телефону вже добігала кінця.

— Тепер, коли ти знаєш усе, подруго, — почув Віктор, — ти розумієш, що інакше я не могла вчинити.

А прокинувшись, Віктор одразу й не зрозумів, де знаходиться, бо очі розплющив, а довкола темно. І дихати нема чим. Віктор забув, що сидить у шафі, в яку сам же й заліз. І немає нічого дивного в тому, що йому чомусь здалося, що він все ще в тій самій скриньці, в якій був уві сні.

І тоді Віктор з силою почав стукати по стінах руками та ногами і голосно вимагати, щоб з нього припинили знущатися і випустили на волю.

— Я ще молодий, — кричав Віктор, — нічого не встиг. За що ви так зі мною?

Діана відчинила шафу і випустила чоловіка. Поцікавилася, навіщо він туди заліз. Опинившись на волі, Віктор одразу згадав, навіщо він заліз у шафу. Зрозумів також, що проспав найголовніше. Але вирішив вдати, що йому відомо все.

— І тепер, Діано, — сказав Віктор, — коли ти знаєш, що мені все відомо, а мені відомо все, бо я чув усю твою розмову від початку і до кінця, тепер я хочу почути твої пояснення.

Діана спокійно відповіла, що їй пояснювати нема чого.

— Тим більше, що ти сам чув, — додала вона.

– У такому разі, Діано, – сказав Віктор, – мені нічого іншого не залишається, як просто піти від тебе.

Діана не заперечувала проти цього і навіть допомогла Віктору зібрати його речі.

Але вже на виході Віктор раптом засумнівався.

«А може, нічого не було? – подумав він. — Я нічого не чув. А навіщо ж я тоді йду? Може, мені й не йти?

– Я тут подумав, Діано, – сказав Віктор, – а може, мені лишитися? Справді, чи мало чого не буває між чоловіком і дружиною? Сьогодні ти оступилася, завтра я спіткнусь. Потрібно з розумінням ставитись до помилок один одного. Добре бути один до одного треба. Потрібно вміти прощати. Адже так, Діано?

– Так, – відповіла Діна і виштовхнула Віктора з помешкання.

— Найприкріше, — думав Віктор, виходячи зі своїми речами з під’їзду Діани, — що так і не дізнався, про що ж Діана розмовляла з подругою. І як мені попало заснути в шафі? Не розумію. Гаразд. Наступного разу я розумніший. Наступного разу я не засну.

А незабаром Діана та Віктор розлучилися. А ще за рік Віктор одружився з Христиною. І вже за місяць після весілля зрозумів, що Христина від нього щось приховує, і знову заліз у шафу.

І треба було такому статися, що й цього разу він там заснув, а прокинувся, коли розмова Христини з подругою вже добігала кінця. А коли Христина витягла переляканого Віктора з шафи, він плакав і вимагав пояснень, пояснюючи свою вимогу тим, що чув усю розмову від початку і до кінця, і йому все відомо.

— Найприкріше, — думав Віктор, виходячи зі своїми речами з під’їзду Христини, — що я так і не дізнався, про що розмовляла Христина з подругою. І як мене знову угараздило заснути в шафі? Не розумію. Гаразд. Наступного разу я точно розумніший. Наступного разу я в жодному разі не засну. Тим більше, що метод ну дуже хороший. І рано чи пізно, але він спрацює. Я певен.

КІНЕЦЬ.