Чоловік до мене вже був одружений, у нього є дитина. Він бачиться з дочкою, якій чотирнадцять років, у своєї матері у вихідні.

Мілана, так звати дочку чоловіка, гостює у бабусі з п’ятниці до неділі вже багато років.

Чоловік, зазвичай, проводить із ними один вихідний з ранку до вечора, чи вечір п’ятниці. У нас вдома Мілана не буває, бо у нас однокімнатна квартира, місця немає.

Чоловік хотів її притягнути на диван на кухні, але я була проти цього. Розумію, що він батько, повинен бачитися, забезпечувати, та інше, але все це без мене, будь ласка.

Чоловік працює на основній роботі добу через три, крім цього, працює онлайн, як самозайнятий, він за другою освітою перекладач.

Заробляє добре, мені ні в чому не відмовляє, дочку та матір, не обмежує. Свекруха на пенсії, пенсія маленька, банально, продукти купити, чи квартиру сплатити, взагалі проблем не баче.

У мене зі свекрухою стосунки ніякі, ми майже не спілкуємося. Здебільшого, вона мені дзвонить, коли не може зв’язатися із сином.

Ще до шлюбу, вона наполягала, щоб ми з чоловіком забрали Мілану до себе, бо мати дівчинки, нібито, недолуга жінка.

Я не погодилася: колишня працює, шкідливих звичок не має, донькою опікується, а бажання влаштувати особисте життя – не є злочином.

Що там про кого думає свекруха, мені начхати! Я у її очах теж далеко не ідеальна жінка, і мені це ніяк не заважає жити.

Вечір п’ятниці, чоловік пішов на добу. Подзвонила мені свекруха, попросила, щоб я з’їздила по Мілану і привезла дівчинку до неї.

Мати Мілани не дала їй гроші на проїзд, а свекруха грошей на таксі теж не має, до сина вона не додзвонилася.

Була озвучена причина того, чому грошей не дали: Мілана не виправила двійку, не помила посуд і не прибралася у себе в кімнаті, за всі ці дії, таку кару їй вигадала мати.

Як сказала свекруха, погана мати, яка знала, що щоп’ятниці Мілані потрібні гроші на проїзд до бабусі.

Я нікуди не поїхала. Вечір, п’ятниця, маю відпочинок після роботи з келихом червоного. Якби не червоне, все одно не поїхала б.

Якщо чесно, я навіть, пережила співчуття до колишньої дружини чоловіка: жити з дівчиною, яка не в змозі помити посуд, так собі радість.

Свекруха, гадаю, хотіла здатися героїнею в очах онуки: зла мати покарала, зробила так, що Мілана не потрапить до бабусі, а бабуся взяла і розв’язала проблему!

Тільки, нехай свекруха геройствує своїм коштом! І взагалі, негарно влазити у виховний процес. Крім того, людина в такому віці, має допомагати по дому, та підтримувати порядок.

Чоловік приїхав у суботу вранці з роботи. Поснідав, виспався. Увечері, між іншим, я обмовилася, що Мілана покарана, тому завтра він нікуди не поїде, бо Мілана вдома, а не у бабусі.

Дівчисько, коли бабуся не розв’язала проблему, козирнула перед мамою, що тато завтра сам її забере, та відвезе.

Чоловік, коли про це почув, видав доньці претензію, що маму треба слухатися, посуд має бути вимитий, порядок наведено, а двійку виправлено

А, якщо він протягом тижня почує хоч одну скаргу колишньої дружини на поведінку доньки, то Мілана і наступні вихідні кукуватиме вдома.

Припускаю, що свекруха засмутилася. Їй теж від чоловіка дісталося, через те, що вона полізла туди, куди її не просили!

Щось мені підказує, що якщо я все-таки зважусь мати дитину, то бабусю вона бачитиме вкрай рідко!Так я міркую?

КІНЕЦЬ.