— Що, вже збираєшся додому? – запитала Настю Віка.

Віка – секретарка Вадима. І найкраща подруга Насті. Вони познайомилися незадовго до того, як Настя та Вадим відкрили фірму.

– Так, вже якось сильно втомилася. Вадим поки що залишиться?

– Так, роботи ще по горло.

– Вадим як завжди. Трудоголік.

— Ну, сподіваюся, надовго не затримається, бо нудно без нього буде. Ну гаразд, Віку, побігла я.

– Давай, Настюш, до завтра! – Віка помахала Насті.

Настя втомлено пленталася додому, ледве тягнучи ноги. Голова пухла просто від цієї бухгалтерії. Настя свою роботу любила, але останні пару тижнів стільки всього навалилося, хотілося відпочити. Цікаво, чи не забула вона додому купити пігулки? Треба зайти до аптеки по дорозі.

Ідея створити свою власну фірму у них із чоловіком зародилася кілька років тому. Раніше вони з Вадимом працювали в одній великій компанії — бухгалтером, а він — менеджером.

Там і познайомились. Що їх об’єднало — вони були амбітні, могли міркувати на тему того, щоб досягти більшого в житті, цілодобово. Вони мали багато ідей, і було не дивно, що вони таки зійшлися. Одружилися вони досить швидко, лише через рік після знайомства.

У них уже давно зріла ідея створити щось своє. Їм уже набридла ця рутина та бюрократія. «На дядька» працювати не хотілося. Було страшно, але вони таки зважилися.

Перший крок дався нелегко. Потрібно було назбирати стартовий капітал, продумати концепцію, знайти свою нішу. Але, Вадим, звичайно, у Насті був величезний молодець — просто природжений лідер. Він взявся за стратегію та зв’язки. Настя ж, з її креативністю та хваткою, взяла на себе маркетинг та вирішення поточних завдань.

Звичайно, складнощів на шляху до мрії вони мали багато. Бракувало досвіду, грошей, часом опускалися руки. Але вони вірили одне в одного. А віра — це все, що треба було, щоб підживлювати сили.

Поступово справи пішли на лад. Клієнти потяглися, фірма зростала. Настя з Вадимом пишалися тим, що створили з нуля своїми руками.

Але навіть зараз, за ​​кілька років, кожен робочий день був для них випробуванням. Конкуренція не спить, ринок постійно змінюється, потрібно завжди бути напоготові.

27 років спільного життя – це ціла історія. У шлюбі у Вадима та Насті народилися двоє прекрасних дітей – син Максим та дочка Аня. Подружжя намагалося дати їм усе найкраще, але не балували. Нехай не думають, що все дається на блюдечку з блакитною облямівкою.

Тому діти ходили в них до звичайної школи, жодних елітних закладів. Так, вони жили у великій, трикімнатній квартирі, у самому центрі міста. Але з навчання діти мали добиватися успіхів самостійно. Ось Максим уже закінчив навчання та відкривав свою справу, а Аня лише закінчувала. Вона від бізнесу була далека і вирішила податися у художниці.

Все, про що могла думати Настя, це прийти зараз додому, прийняти гарячу ванну і подивитися якийсь фільм із чоловіком. Ванна завжди допомагала Насті відволіктися від стресу. Ось і зараз вона заповнила ванну гарячою водою, додала сіль, запалила пару свічок. Іноді потрібні якісь дрібниці, щоб просто відволіктися від нагальних проблем.

Тільки-но вийшовши з ванни, Настя почула, як у дверях повернувся ключ. Вона посміхнулася. Ну ось і Вадим із роботи повернувся. Потрібно буде замовити доставку їжі.

– Привіт, ну ти сьогодні запрацювався.

— Та вже не вперше, — якось беземоційно промовив Вадим. В останні дні він взагалі повертався якийсь незадоволений. Настя все думала, що ця робота його так доводить. Все ж таки трудоголізм — це не зовсім нормально. Нічого хорошого від нього не варто чекати.

Вадим сів на диван, важко зітхнув і поклав голову на спинку.

— Я замовила доставку, — сказала Настя.

– Угу, – пробурчав у відповідь чоловік.

Зрозуміло, хоче, щоб йому дали спокій. Ну гаразд.

Коли приїхала доставка, вони обоє вмостилися на кухні і просто мовчки їли. Якийсь Вадим був сьогодні не такий.

— Ти сьогодні втомився? Бо сам на себе не схожий.

І тут Вадим відклав прилади.

— Я тобі мушу зізнатися. Я не вірний тобі.

Настя розплющила очі від подиву.

— Ти ж несерйозно зараз кажеш?

Вадим відвів погляд.

– Серйозно. Я інколи з кимось бачуся, і це продовжується вже деякий час.

У Насті так і застряг ком у горлі.

– Але чому? Тебе щось не влаштовує? Може, краще про це поговоримо? Сходимо до психолога?

Настя не могла повірити, що почула. 27 років пліч-о-пліч. 27 років просто ідеальне життя. Своя фірма чудові діти. Настя думала, що вони з чоловіком разом зустрінуть старість, а він заявляє таке.

Обличчя Вадима стало незадоволеним.

— Настя, я вже довго думав, тож давай краще все вирішимо швидко. Я тебе більше не люблю. Ти мені не потрібна. Отже, я чекаю, що ти збереш свої речі і до завтрашнього дня звільниш цю квартиру.

Настя просто не могла повірити у ці слова. Вона ще якийсь час намагалася питати чоловіка, але він відповідав залізно.

— Я тобі дам час зібрати речі і сьогодні поїду. Не дратуватиму тебе своєю присутністю.

Як обіцяв, так і вчинив. Поївши, Вадим пішов. Настя автоматично поставила посуд у машинку, але тремтячими руками. Що вона зробила не так? Їй здавалося, що в них із Вадимом все добре. Може, річ у віці? Адже їй уже скоро 50 років стукне. Невже він перейшов на молодшу?

Настя не хотіла зараз залишатися сама. Вона набрала номер Віки.

– Віка, привіт.

На тлі чути був якийсь галас.

– Привіт, Настя. Ти чого дзвониш?

Настя розповіла, як усе було. У відповідь було лише мовчання.

— Ти можеш прийти до мене? – попросила Настя. — Я не можу зараз бути одна, Мені треба подумати в компанії.

– Ой, слухай, я зараз не можу. Я не одна.

— Що ж, розумію… Ну гаразд. Дякую, що відповіла на дзвінок.

— Звісно, ​​дорогенька. Знаєш, ти знайдеш собі когось краще. Ну гаразд, я побігла, бо мене чекають.

І тільки Настя хотіла покласти слухавку, як почула:

– Там твоя дзвонила, – і Настя заливисто засміялася. — Скаржилася, як ти її покинув.

Настя почула сміх. Такий знайомий сміх. То був Вадим.

– Ось я сліпа. От скажи, як вона не розуміла, що в неї за спиною відбувається? Ну, просто сліпа курка.

— Знаєш, а мені навіть шкода, що ми більше не будемо з тобою в офісі проводити час. Був у цьому якийсь адреналін, щоб нас там не застали.

— Ну, якщо хочеш, ми в цьому офісі можемо розважатися скільки завгодно. Зрештою, це тепер буде наша фірма.

– Думаєш, у тебе вийде у Насті відібрати її половину? Адже у вас за шлюбним договором має бути порівну.

— Я маю одного знайомого адвоката, який знає, як вирішувати такі питання. А грошей, щоб забезпечити його послуги, у мене достатньо. Тож тепер ти будеш співзасновницею. А невдовзі і моєю дружиною.

І тут Настя почула якусь метушню. Вона не розуміла, чому продовжувала слухати цю розмову. Напевно, з подиву у неї звело руку. Так ось що у Вадима за причина. Зовсім не молода коханка, а подруга Насті… І справді, як же Настя не помічала. Все це було прямо перед її очима.

Ще кілька годин Настя просто пролежала на ліжку. А потім таки почала збирати речі.

Тієї ночі вона так і не заплющила очей. Уранці Настя почула, як у дверях повертається ключ. Спочатку у квартиру зайшов Вадим, а за ним і Віка. Віка урочисто посміхалася, ніби чекала від Насті на якусь реакцію. Треба ж, зрадила подругу, так ще не втрачає нагоди поглумитися. Але Настя їй її не дасть.

— Ну, що, всі речі зібрала? Можеш звалювати.

На цей раз Вадим був дуже грубим.

– А ти що, не здивована? — м’яким голосом сказала Віка, беручи Вадима за руку. — Тобі нема чого сказати?

— Та що тут говорити, я вчора чула вашу розмову по телефону. Вдруге повторювати не потрібно.

Віка та Вадим змінилися в особі.

— Хочеш у мене фірму забрати? — Настя звернулася до Вадима. — Ну, спробуй. Тільки ось, – вона простягла Вадиму документи. — Адже я в нас бухгалтерією займалася. І знаю, де ти дозволяв собі косяки. І знаю, до кого звернутися, щоб ти присів далеко й надовго. Тож якщо хочеш насолоджуватися життям зі своєю новою жінкою, то виплатиш мені все, що потрібно за контрактом, і більше. Якщо що, я маю ці документи в електронному варіанті. Тож тобі їх не позбутися.

Вадим не міг відвернутися. На гроші, які Настя одержала після розлучення, вона відкрила кафе. Тепер вона отримувала пасивний заробіток, а сама вирішила зробити те, що завжди мріяла — поїхала подорожувати. І одного разу в подорожі вона зустріла нового чоловіка і з ним була щаслива до кінця днів.

КІНЕЦЬ.