Я була закохана по вуха. Вадим був моїм світлом у житті, і як я думала, ми просто створені один для одного. Я відразу після роботи бігла додому і робила все, лиш би порадувати коханого. Я вишукувала цікаві страви в інтернеті, скупляла красивий посуд і старалася тримати в домі гарну атмосферу.

З Вадимом у мене були стосунки десять років, з яких чотири роки ми прожили разом. Ми не були в законному шлюбі і в нас не було дітей.

Ми жили одне для одного. Я завжди думала, що він єдиний і що ми разом створимо сім’ю. Тому я викреслила зі свого життя друзів і відразу кинулася в доросле життя, займаючись господарством і балуючи свого коханого.

Чесно кажучи, мені подобалися його батьки, особливо тато. Він був неймовірно легкою і душевною людиною. Мама теж була дуже мила. Я завжди ладнала з Миколою, братом Вадима. Вони добре ставилися до мене, і я відчувала, що справді пасую цій сім’ї.

Але останній рік наших стосунків був не безхмарним. Одного дня Вадим зв’язався з колегою по роботі.

Я не пишаюся цим, але я заглянула одного разу в його мобільний телефон, в якому побачила велику кількість фотографій його співробітниці Олени і їх переписку. Я не витримала й розповіла все Вадиму. Він не заперечував, але стверджував, що припинить ці стосунки.

Через місяць ми розлучилися через те, що я знайшла у нашій квартирі чуже волосся. Я переїхала до батьків, мені так було краще. Зміна середовища пішла мені на користь.

Через два місяці зі мною зв’язався молодший брат Вадима Микола. Він був дуже добрий до мене, і я йому відверто розповіла про все, що зі мною сталося за останні місяці.

Ми ходили разом на довгі прогулянки, і зрозуміли, що дуже добре розуміємо один одного. Протягом тих років, які я перебувала в стосунках з Вадимом, я мала підтримку з боку Миколи. Кожного разу, коли Вадим обурювався в мою сторону, саме Микола його заспокоював.

“Катерино, ти, мабуть, бачила, що ти мені не байдужа весь цей час?”, – сказав він мені при одні зустрічі.

З того моменту в нас з Миколою все і закрутилося. Я з головою поринула у нове кохання. Але те, що я знову опинилася в цій родині мені не давало спокою.

Нам обом було цікаво, що скажуть батьки і рідні. Чи нас засудять, чи зрозуміють.

Ми тримали наші стосунки в таємниці. Ми з хвилюванням з’являлися на людях як друзі і справлялися з новою ситуацією. Ми відчували любов один до одного, але боялися цього. Після пів року таємних стосунків ми вирішили відкрити правду.

Ми домовилися, що я розповім своїй родині, а Микола розповість своїм батькам.

Скажу відверто, ми не отримали жодної захопленої реакції. Сім’ї з обох сторін сказали нам, що їм доведеться до цього звикнути, але вони поважають наше рішення і підтримуватимуть нашу любов.

Тільки Вадим був принципово проти. “Миколо, ти жартуєш? Ти не можеш знайти свою дівчину? Ти підібрав те, що не потрібне вже мені!”

Незважаючи на те, що Микола заспокоїв його, це не додало результату. У нас із Вадимом досі складні стосунки, але ми поводимося цивілізовано.

Цього року ми з Миколою святкуємо восьму річницю весілля, і у нас троє дітей. Іноді шлях до щастя буває дуже тернистим. Але ми не здалися і нам вдалося. Попри всі упередження. І я дуже рада цьому, тому що Микола чудовий чоловік. У сто разів краще свого брата.

Джерело