Я дивувалася, як мій чоловік виявився таким нормальним з огляду на те, якою є його мати. Я не хотіла, щоб моя свекруха робила експерименти на моїх дітях.

Хоча я не схвалюю вседозволеність, але, на відміну від неї, уникаю жорстких методів. У нас двоє маленьких дітей: 5-річна дочка та 3-річний син.

Обидва відвідують дитячий садок, а ми з чоловіком працюємо. Наші діти в цілому добре поводяться, але іноді можуть бути галасливими і примхливими.

Цього літа наш дитячий садок закрився на ремонт. У нас була можливість віддати їх до іншого дитячого садка, але моя свекруха, яка рідко бачить своїх онуків, запропонувала забрати їх на все літо.

Я відмовилася та запросила її пожити у нас. Ми підготували для неї окрему спальню.

Спочатку все йшло добре, але вже за тиждень я помітила зміни у поведінці дітей. Коли ми були поруч, свекруха здавалася ввічливою, але діти виглядали настороженими, особливо за їжею.

У мене немає строгих правил у їжі: якщо дітям щось не подобається, я не змушую їх впихати у себе силою.

А ось моя свекруха дотримувалася суворих правил, змушуючи дітей їсти вівсянку, яка їм ніколи не подобалася. Вона не відпускала їх з-за столу, доки їхні тарілки не спорожніють.

У результаті діти були налякані та почали боятися їжі. Моя дочка одного разу розповіла, що бабуся також змушувала їх годинами читати та писати. Коли я зажадала пояснень, свекруха лише звинуватила дітей у лінощі та розпещеності.

Наша розмова ні до чого не привела, і мій чоловік теж не зміг її переконати. Як підсумок, ми вирішили відправити її назад додому, оскільки її перебування у нас більше схоже на саботаж, ніж на допомогу.

КІНЕЦЬ.