На початку літа я переїхала зі своєї орендованої квартири в орендовану квартиру свого молодого чоловіка. Переїзд, різні дрібнички для господарства, та для затишку у квартирі, потребували коштів.

Тож, ми обидва пристойно витратилися, тому мій переїзд відзначили суто символічно: вечеря, ігристе, фільм!

Поки вечеряли, зателефонувала Олена, мама мого хлопця. Ми з нею, та її мамою познайомилися за пару тижнів до мого переїзду.

Була вечеря, Діма водив нас усіх у ресторан для знайомства. Мама Діми попросила називати її на ім’я, без по батькові, а бабуся відразу сказала, що я можу називати її просто бабусею.

Олена запитала, чим ми займаємось. Діма їй відповів, що трохи святкуємо мій переїзд. Вона попросила його заїхати до неї після роботи, сказала, що приготувала мені подарунок на честь того, що наші стосунки вийшли на новий рівень.

Діма заїхав до матері за кілька днів, привіз аж п’ять подарункових паперових пакетів! Тяжких, треба сказати, і з вмістом, що мене розчарував.

У всіх пакетах була побутова хімія, губки та ганчірки! Пральний порошок, мийний засіб, порошки, що чистять, штуки для унітаза від запаху і нальоту… Чого тільки не було!

Цікаво, що частина побутової хімії не була новою: розполовинені пляшки, відкрита коробка з пральним порошком, дбайливо упакована в целофановий пакет!

В одному, теж відкритому пакетику, було дві ганчірки, хоча на упаковці було написано, що має бути три. Уся хімія була максимально дешевою, крім половини пляшки засобу для унітаза.

Безглуздий подарунок! Я була в ступорі! Діма теж із задумливим виглядом оглядав дарунки матері. Ми одночасно почали збирати все назад в пакети.

Я відмовилася приймати такий подарунок! Діма сказав, що поверне все мамі. Не в ціні хімії справа, а у відношенні!

Олена просто зібрала по дому все, що їй не знадобилося, докупила всякого шлаку, і все, – перший подарунок для мене був готовий!

Я не чекала від Олени діамантового кольє на честь того, що стала співмешканкою Діми! Я б взагалі від неї нічого не чекала, якби не її слова про подарунок!

Припускала, що буде якась дрібничка для будинку, на кшталт вази, але не все те, що Діма привіз!

Пару днів подарункові пакети з зовсім не подарунковим вмістом, кукували у нас у передпокої, а потім вирушили у багажнику Діминої машини до дарувальниці.

Олена вже знала, що подарунки їй повернуть, Діма з нею телефоном розмовляв.

Коли Діма повернувся від матері, то повідомив, що вона йому жодного слова не сказала: мовчки забрала пакети, та вказала пальцем на вихід із квартири.

Минуло ще кілька днів. Дімі подзвонила бабуся із наїздом: чому ми образили Олену? Олена витратила більше тисячі гривень!

Олена хотіла якнайкраще! Олена тільки хотіла, щоб я швидко привела оселю парубка в пристойний вигляд! А ми її образили: мало не в обличчя шпурнули подарунки!

Гаразд бабуся вислухала Діму. Його пояснення бабусю цілком влаштували, і вона погодилася, що відкритий пральний порошок – перебір!

Ще, я так зрозуміла, що Олена трохи викривила інформацію, коли скаржилася своїй мамі.

Бабуся знову зателефонувала за пів години. Повідомила, що виховну бесіду з дочкою провела, і більше таких сюрпризів не буде, а якщо будуть, то вона потиличник Олені відвісить і не подивиться на вік.

Щось я переживаю! Незабаром мій день народження. Зовсім не хочу отримувати якісь подарунки від Олени! Сподіваюся, їх не буде.

А то мало, що їй ще в голову прийде! А як би ви вчинили? Прийняли б такий безглуздий подарунок?

КІНЕЦЬ.