Ой, та мені ніхто такі продукти купляти не буде. Це ж дорого!, – сказала Настя двоюрідній сестрі по телефону. Я ж в сусідній кімнаті сидів перед телевізором і все чув на власні вуха. – Настя, що ти таке розказуєш всім? Та чи ми нічого не купуємо? Холодильник заповнений продуктами, але тільки мені їх і треба, бо ви б одні пельмені їли, а в неділю шашлик смажили. Скажи сестрі краще, що ти створена не для роботи, а для того, щоб на дивані з телефоном в руках сидіти. Ну так мене це розізлило, словами не передати
– Ой, та мені ніхто такі продукти купляти не буде. Це ж дорого!, – сказала Настя двоюрідній сестрі по телефону. Я ж в сусідній кімнаті сидів перед телевізором і все чув на власні вуха.
– Настя, що ти таке розказуєш всім? Та чи ми нічого не купуємо? Холодильник заповнений продуктами, але тільки мені їх і треба, бо ви б одні пельмені їли, а в неділю шашлик смажили. Скажи сестрі краще, що ти створена не для роботи, а для того, щоб на дивані з телефоном в руках сидіти.
Ну так мене це розізлило, словами не передати.
Я взяв за дружину дівчину з дитиною.
Спільних дітей в нас з Анною немає. Насті вже 23 роки. Я її прийняв і виховував ці десять років як свою рідну дитину. І одягав і годував і вчив. Все робив, як треба, бо чужих дітей не буває. Але тепер отримав ось таку віддачу.
Анна працює, як і я, але щоб приготувати їсти дома, то вона змучена, бо важкий день. В мене також дні не легкі, але їсти ж то потрібно всім.
– Купиш по дорозі додому пельмені, – любить казати Анна, або ж Настя.
– Настя, ну приготуй щось сама! Там в холодильнику є м’ясо і навіть фарш.
Але це не про Настю. Вона в нас принцеса, яку не можна чіпати, бо вона дитина ще. А ця дитина вже закінчила навчання, але працювати не спішить. Сидить в нас на шиї, ще й нічого приготувати не хоче.
Я не розумію цих людей, як на все готове, то вони біжать за той стіл, а як самому руку прикласти до кухні, то ні, не хочеться.
Ось і дивно мені стало, коли я почув розмову Насті з її двоюрідною сестрою. Катя на рік молодша за нашу Настю, але вже такі страви готує, що господиня з досвідом нехай сховається. Вона і рецептами з Настею ділилася, але ж нашій принцесі завжди щось на заваді.
– Там такі інгредієнти входять. Ти що, я навіть брати не буду. Батьки мені цього не куплять.
Я отетерів. Всі разом їдемо в супермаркет, купуємо що треба. А перед родичами виходить, що то ми погані…
Як привити дорослій дитині любов до приготування і взагалі, любов до життя? Настю нічого не цікавить. Їй аби полежати на дивані з телефоном в руках і їсти щось смачненьке погукав. Ось і всі “цілі” в людини…