Про колишню дружину колишнього чоловіка чула не одноразово.

– Жадібна баба. Паша зарплату отримував, вона одразу його обдирала, на іпотеку, на дітей. Паша без грошей був їй нецікавий.

– Перед отриманням зарплатні, знову сплеск інтересу до нього. На те дай, на се дай, це сплати, за те розрахуйся. Іпотека чужа, діти чужі. Паша був ресурсом, – розповідала колишня свекруха.

Паші було двадцять сім років, його колишній дружині – тридцять два роки. Він молодий і вільний, вона з дітьми та іпотекою. Якийсь час я йому навіть співчувала.

В мене не було ні дітей, ні іпотек. Паша після розлучення нікому нічого не був винен. Зійшлися. Квартиру винайняли.

Хто має гроші, той і оплачував поточні потреби. У Паші зарплата – він за оренду віддавав, у мене зарплата – я комуналку платила, продукти купувала.

Одружилися, я була в положенні. Запропонувала збирати на перший внесок, або взяти іпотеку без першого внеску, як зробила моя подруга. Почали збирати. З грошима Паша почав розлучатися неохоче.

А ще то вітаміни, то аналізи здати, то смачненького хотілося. Частина моїх грошей теж вирушала до скарбнички. У рівному становищі були. І я останнє з гаманця діставала легко, а в Паші почалося невдоволення.

– Чому я мушу? Ти ж працюєш? Я позавчора рибу купив.
– А чому я винна? – відбивала я. – Я вчора купувала м’ясо.

Якось, дуже зачастила з дзвінками свекруха. Тоді я й дізналася, що вона знає все, що відбувалося у нас вдома.

– Ти йдеш дорогою його колишньої дружини, – сказала мені свекруха. – У чоловіка мають бути свої гроші. Ти все забираєш. У тебе є робота, більше розраховуй на себе.

Свої гроші, звичайно, у будь-якої людини мають бути, і у чоловіка, і у жінки, і навіть у дітей. Але перед тим, як відкласти гроші на себе, потрібно потреби сім’ї закрити.

Хіба я вигадала, що їсти потрібно щодня? А апетит у Паші був такий, що будь-яка бабуся дивилася б на нього з розчуленням і, підкладала б ще й ще.

Коли я була на останньому місяці, Паша відмовився платити за оренду. Мотивував своє рішення так:

– Я коляску купив, багато грошей віддав. Тобі ж якісь гроші мають виплатити? Отримаєш, сплатиш. Я з господаркою домовився, вона дала відстрочку.

Мені, даруйте, в лікарню днями, а чоловік відмовився оплачувати оренду через те, що купив візок для своєї дитини? Це як, загалом! Вирішила сплатити оренду з накопиченого.

– Ти дурна чи що? Квартиру як купуватимемо, якщо ти звідти гроші будеш тягати? – Наїхав на мене Паша.

Заначку поділили. Оренду сплачувати не стала. Сказала Паші, що якщо він не може забезпечити житло дружині та дитині, то житиму я з батьками.

Оренду він не сплатив. Сказав, що це маю зробити я. А потім, після появи дитини, я, мабуть, мала і себе годувати, і дитину утримувати, і квартиру оплачувати, і продукти купувати.

З лікарні я поїхала до батьків у повній впевненості, що як тільки оклигаю, відразу розлучатимуся. Ну і до вигадок Ганни Костянтинівни та Паші, які стосувалися його першого розлучення, у мене постали питання.

Мабуть, там така ж жадібність, помножена на хитрощі, була, тому й отримав Паша стусан під зад.
Свекруха про мене згадала, подзвонила.

– Я тебе попереджала. Казала, який болісний досвід був у Паші. Не щастить синові, тільки жадібні до грошей жінки йому трапляються. Ти…

– Болючий досвід? – засміялася я. – Це інакше називається. Ваш син – хитро вироблений скнара! Йому взагалі не можна до жінок підходити!

– До речі, онук у Вас! Здоровий, гарний. Вага 3660, зріст 54 сантиметри, якщо, звісно, ​​це Вам цікаво. Усього доброго. Паші привіт.

З розлученням поспішати не стала, а ось на аліменти та утримання мене та сина, подала. Присудили чоловікові платити нам гроші. Виповнився синові рік, на розлучення подала.

Про колишню дружину колишнього чоловіка чула не одноразово.

– Жадібна баба. Паша зарплату отримував, вона одразу його обдирала, на іпотеку, на дітей. Паша без грошей був їй нецікавий.

– Перед отриманням зарплатні, знову сплеск інтересу до нього. На те дай, на се дай, це сплати, за те розрахуйся. Іпотека чужа, діти чужі. Паша був ресурсом, – розповідала колишня свекруха.

Паші було двадцять сім років, його колишній дружині – тридцять два роки. Він молодий і вільний, вона з дітьми та іпотекою. Якийсь час я йому навіть співчувала.

В мене не було ні дітей, ні іпотек. Паша після розлучення нікому нічого не був винен. Зійшлися. Квартиру винайняли.

Хто має гроші, той і оплачував поточні потреби. У Паші зарплата – він за оренду віддавав, у мене зарплата – я комуналку платила, продукти купувала.

Одружилися, я була в положенні. Запропонувала збирати на перший внесок, або взяти іпотеку без першого внеску, як зробила моя подруга. Почали збирати. З грошима Паша почав розлучатися неохоче.

А ще то вітаміни, то аналізи здати, то смачненького хотілося. Частина моїх грошей теж вирушала до скарбнички. У рівному становищі були. І я останнє з гаманця діставала легко, а в Паші почалося невдоволення.

– Чому я мушу? Ти ж працюєш? Я позавчора рибу купив.
– А чому я винна? – відбивала я. – Я вчора купувала м’ясо.

Якось, дуже зачастила з дзвінками свекруха. Тоді я й дізналася, що вона знає все, що відбувалося у нас вдома.

– Ти йдеш дорогою його колишньої дружини, – сказала мені свекруха. – У чоловіка мають бути свої гроші. Ти все забираєш. У тебе є робота, більше розраховуй на себе.

Свої гроші, звичайно, у будь-якої людини мають бути, і у чоловіка, і у жінки, і навіть у дітей. Але перед тим, як відкласти гроші на себе, потрібно потреби сім’ї закрити.

Хіба я вигадала, що їсти потрібно щодня? А апетит у Паші був такий, що будь-яка бабуся дивилася б на нього з розчуленням і, підкладала б ще й ще.

Коли я була на останньому місяці, Паша відмовився платити за оренду. Мотивував своє рішення так:

– Я коляску купив, багато грошей віддав. Тобі ж якісь гроші мають виплатити? Отримаєш, сплатиш. Я з господаркою домовився, вона дала відстрочку.

Мені, даруйте, в лікарню днями, а чоловік відмовився оплачувати оренду через те, що купив візок для своєї дитини? Це як, загалом! Вирішила сплатити оренду з накопиченого.

– Ти дурна чи що? Квартиру як купуватимемо, якщо ти звідти гроші будеш тягати? – Наїхав на мене Паша.

Заначку поділили. Оренду сплачувати не стала. Сказала Паші, що якщо він не може забезпечити житло дружині та дитині, то житиму я з батьками.

Оренду він не сплатив. Сказав, що це маю зробити я. А потім, після появи дитини, я, мабуть, мала і себе годувати, і дитину утримувати, і квартиру оплачувати, і продукти купувати.

З лікарні я поїхала до батьків у повній впевненості, що як тільки оклигаю, відразу розлучатимуся. Ну і до вигадок Ганни Костянтинівни та Паші, які стосувалися його першого розлучення, у мене постали питання.

Мабуть, там така ж жадібність, помножена на хитрощі, була, тому й отримав Паша стусан під зад.
Свекруха про мене згадала, подзвонила.

– Я тебе попереджала. Казала, який болісний досвід був у Паші. Не щастить синові, тільки жадібні до грошей жінки йому трапляються. Ти…

– Болючий досвід? – засміялася я. – Це інакше називається. Ваш син – хитро вироблений скнара! Йому взагалі не можна до жінок підходити!

– До речі, онук у Вас! Здоровий, гарний. Вага 3660, зріст 54 сантиметри, якщо, звісно, ​​це Вам цікаво. Усього доброго. Паші привіт.

З розлученням поспішати не стала, а ось на аліменти та утримання мене та сина, подала. Присудили чоловікові платити нам гроші. Виповнився синові рік, на розлучення подала.

Тепер у колишнього чоловіка аж дві колишні дружини, які одна одної жадібніші! Всім тільки гроші подавай, за все сплачуй. Навіть своїх грошей у нещасного Паші не лишалося.

Впевнена, знайдеться ще якась дурненька, на кшталт мене, вуха розвісить, Паші поспівчуває. Може, й настільки вляпається, що заміж за нього вийде.

Ні колишній чоловік, ні його мати, дитиною не цікавляться. Паша кілька разів дзвонив, вимагав, щоб я надсилала йому чеки, адже він мав право знати, на що я витрачаю його гроші.

Я звісно, надіслала його якомога далі! Було б перед ким відповідь тримати! Я слушну відповідь дала?

Впевнена, знайдеться ще якась дурненька, на кшталт мене, вуха розвісить, Паші поспівчуває. Може, й настільки вляпається, що заміж за нього вийде.

Ні колишній чоловік, ні його мати, дитиною не цікавляться. Паша кілька разів дзвонив, вимагав, щоб я надсилала йому чеки, адже він мав право знати, на що я витрачаю його гроші.

Я звісно, надіслала його якомога далі! Було б перед ким відповідь тримати! Я слушну відповідь дала?

КІНЕЦЬ.