Мама – це моя найближча людина в цілому світі! – поділилася якось зі мною моя знайома 32-річна Леся. – всім, що у нас з моєю рідною сестрою є, ми зобов’язані лише нашій рідній матусі!

– А батько ваш що?

– Батько наш? Живий-здоровий він, ще не старий та відчуває себе чудово й по сьогоднішній день. Я так думаю. Ми з ним багато років не спілкуємося. Бачити його не хочу, якщо чесно, і нічого знати про нього – також. Він просто зрадив нас, мені непросто зрозуміти, як можна так вчинити зі своїми найріднішими людьми.

– А що сталося?

– А що з чоловіками трапляється ближче до сорока років? Сивина в бороду – як кажуть в народі. У нашому дитинстві ще зустрів іншу жінку, на десять років молодше нашої мами, і пішов до неї собі.

Мені тоді було майже 15 років, а сестрі моїй – 7. У нас була просто ідеальна сім’я до того, як батько так вчинив. Він завжди з нами займався, всьому навчав, приділяв багато уваги. Коли хворіли ми з сестрою, біля нашого ліжка сидів цілодобово.

Усе нам купував, що було в його можливостях, звісно. У день зарплати вів нас з сестрою в магазин, і – вибирайте, мовляв, дівчатка, що душа забажає, все вам куплю, що лиш попросите зараз.

І купував, адже дуже нас любив. Мама ще не раз сварила його потім за це, а він – ну вони ж дівчатка, принцеси мої ріднесенькі, красуні. Ми з сестрою його просто обожнювали, він був дуже хорошою та доброю людиною.

– Зрозуміло. А потім що сталося?

– А потім з’явилася ця Злата. Познайомився на роботі він з нею і закохався. А згодом таки зробив свій вибір і пішов до неї. Правда, пішов батько від нас буквально в чому стояв, майно не ділив, все нам залишив з мамою. Спочатку ніхто не вірив навіть – ні в школі, ніде. Перепитували – мовляв, твої мама й тато розлучилися?

“Не може бути, ти, напевно, жартуєш! Нічого собі жарти”. Що відчувала наша мама від того – не передати словами. У себе вона не могла прийти ще декілька років точно.

Через це, я вважаю, і занедужала вона, на жаль, потім. Все-таки дуже мама нашого тата кохала, не уявляла без нього своє життя. Так більше нікого у неї потім і не було, вона залишилася самотньою.

– А батько твій, він як влаштувався в житті?

– У батька все в шоколаді, можна сказати. Живе він спокійно з цією Златою й досі, у них дочка-школярка, здається. Скільки їй зараз? Напевно, років 15.

– А дітей від першого шлюбу свого, значить, кинув? Про тебе з сестрою і не згадує досі?

– Ну, якщо правду казати, всі роки він намагався з нами спілкуватися. Гроші привозив нам чималі. Мати навіть і на аліменти не подавала, по-моєму. Дзвонив постійно.

До школи приїжджав, ходив біля неї кругами постійно. Подарунки ще якісь передавав через нашу бабусю. Хоча я йому говорила, що мені нічого від нього не потрібно! Навіть і зараз намагається щось там налагодити, каже, що хоче нам допомогти, чим зможе.

Почуття провини у ньому, мабуть, залишилося по сьогоднішній день. Ну так йому і потрібно – я вважаю! Я йому пробачати щось не збираюся. Тому що він – зрадник. Залишив дружину і двох маленьких дітей!

– Але ж виходить, що дітей-то принаймні не залишив ваш батько! Ти ж сама кажеш – і квартиру залишив, і гроші давав, і дзвонив, спілкуватися намагався всі роки. Значить не забував він про вас весь цей час.

– Ой, перестань таке говорити, не треба мені було таке спілкування! Мені тато поруч потрібен був, який мешкав разом зі мною в моєму дитинстві. Щаслива та задоволена мама, повна сім’я. Він все зруйнував заради своєї якоїсь примхи. Ну і нехай буде щасливий тепер без нас – якщо зможе, звичайно.

А я навіть не знаю чи права моя подруга. Чи мала вона право відвернутися від власного батька, який ніколи не відвертався від неї?

Чи мають право діти в подібних випадках ображатися на батька – не за себе, а за те, що він “зрадив їх маму” колись?

Зруйнував сім’ю він, на жаль, можливо, мама занедужала, а він думав лише про себе, чомусь з дітьми не пішов?

Або ця справа стосується виключно матері, дружини чоловіка, і ображатися чи ні може тільки одна вона, а Леся поводиться нерозумно? Мені важко зрозуміти свою знайому. А чи правильно вона чинить, що відмовилася від рідного батька, коли він всі ці роки тягнувся до неї і ні в чому її не відмовляв? Можливо, він і зрадив дружину, але ж не її?

Джерело