Зараз у нашій родині розпочався період, коли у нас суцільні сварки. Причина у бабусі мого чоловіка.

Почну трохи здалеку. Ми одружені вже 5 років, наші стосунки з чоловіком розпочалися ще під час мого навчання на другому курсі університету. Тоді він вже закінчував п’ятий курс.

Познайомилися під час якогось конкурсу між факультетами, почали спілкуватись, проводити час разом, а потім зрозуміли, що дуже подобаємось один одному.

Нашій дочці зараз 1,5 року. Живемо ми у просторій трикімнатній квартирі. Родичі чоловіка зробили нам на свято дуже щедрий грошовий подарунок, мої батьки теж не залишилися осторонь, якусь частину грошей ми накопичили самі й після весілля придбали собі своє власне сімейне гніздечко.

Батька чоловіка не стало, коли він був зовсім маленький. Мати багато працювала, а вихованням дитини займалися бабусі.
Найбільше часу з онуком проводила бабуся по батьковій лінії, який вже теж не має. Мати свекрухи теж брала участь у його вихованні, але чоловік розповідав, що був не в захваті від часу, який проводив із нею. Вся справа у її характері.

Нещодавно у нас з’явилася проблема. Бабуся чоловіка заявила, що більше не хоче жити в селі одна.

– Мені там страшно. Та й важко вже з господарством поратись самій, – сказала вона.

Бабуся майже все життя прожила у своєму будинку у селі. Тепер вона хотіла, щоб хтось забрав її у місто до себе, а хату вирішила продати.

Я одразу хочу зазначити, що я ніколи не претендувала на гроші, які були отримані за продаж будинку. Ми живемо добре. Як я вже згадувала, ми маємо свою квартиру.

Я зараз у декреті, але продовжую працювати віддалено, у чоловіка стабільна хороша робота.

Коли чоловік разом зі своєю матір’ю вирішували питання про майбутнє місце проживання бабусі, я займалася дитиною і мені було зовсім не до їхніх суперечок.
Чомусь я думала, що бабуся житиме зі свекрухою. Вона живе одна у двокімнатній квартирі, місця достатньо. Я навіть уявити не могла, що свекруха зіпхне на нас турботу про свою матір.

Чоловік поставив мене перед фактом, що за тиждень до нас приїде його бабуся. Вже знайшли покупців на будинок, почали потихеньку перевозити її речі.

Я, звичайно, була не в захваті, але не заперечувала, бабуся ж старенька. Тоді я ще не знала, що пізніше вона проявить себе не з найкращого боку.

Так вийшло, що з родичами чоловіка я спілкувалася не дуже багато. А цю бабусю взагалі перший і останній раз я бачила на нашому весіллі, так що мало знала про те, якою вона є людиною і що вона з себе уявляє.

Щойно бабуся зайшла до квартири, я жахнулася. Вона вся була брудна, запах був просто жахливий, одяг смердів.

Дочка злякалася і розплакалася, коли побачила її, а бабуся, як нічого не сталося, пройшла у квартиру прямо у взутті та пішла до малечі. Я зауважила, щоб вона хоча б вимила руки, роззулася, а потім вже до дитини йшла.

Бабуся у відповідь так сердито на мене подивилася, але прохання виконала.
Ну гаразд, бабусю відразу після приїзду відправили у ванну, я усі її речі перепрала, склала в шафу. До бабусі ставилася по-доброму, хотіла з нею порозумітися, але все виявилося не так просто.

Спершу бабуся почала обурюватись через те, що з нашою дитиною сидить няня. Так, у нас справді працює няня. Вона приходить 4 рази на тиждень, ходить із дочкою гуляти, грається з нею у нас вдома, вкладає спати, а я в цей час працюю. Наша няня – дуже хороша жінка, любить дітей, доньці також вона подобається.

– Ви у свій будинок чужу людину впустили, ще й дитину свою довірили! Стільки грошей чужій людині віддаєте, – обурювалася бабуся

Я пояснила, що мені потрібно працювати, а няня перебуває з малечею всього кілька годин і навіть не щодня.

Бабуся продовжила бурчати, навіть не соромилася цього робити при няні. Потім вона почала ходити за нянею по п’ятах і критикувати кожну її дію.

Звичайно, няні це не сподобалося. Вона нещодавно підійшла до мене і зізналася, що думає про звільнення.

– До вашої доньки я вже прив’язалася, вашу сім’ю теж дуже поважаю, але після того, як до вас бабуся переїхала, стало нестерпно, – зізналася няня.

Якщо чесно, присутність бабусі мене теж не дуже тішила. Вона виявилася сварливою та неохайною жінкою.

Я поговорила з чоловіком, щоби він хоч якось вплинув на свою бабусю. Мене вона навіть не слухає, для неї чоловік – єдиний хазяїн у домі.

Проблема в тому, що поки чоловік вдома, бабуся поводиться ідеально, прямо янгол, але перетворюється на сварливу злісну стару, як тільки він виходить за двері.

А нещодавно сталася ситуація, яка мене просто вивела із себе. Зі свекрухою у нас немає якихось близьких стосунків, чоловік теж рідко з нею спілкується, в гості один до одного ми ніколи не ходимо.

Тут я якось повертаюся з офісу, поїхала по деякі документи буквально на годину, а свекруха сидить у нас на кухні, чай попиває. Виявилось, бабуся її покликала.

Ну, хай п’ють чай, спілкуються, мені не шкода, але я стала помічати, що у нас їжа в холодильнику якось швидко закінчується, не вистачає в будинку деяких речей.

Нічого цінного, але почали пропадати якісь дрібниці: рушники, якийсь посуд, постільна білизна, яка раніше була на полицях, а тепер нічого цього не було. Чомусь речі та продукти почали пропадати якраз у той момент, коли свекруха почала до нас заходити.

І бабуся кликала її до нас саме тоді, коли вдома не було ні мене, ні няні.

Я вирішила схитрувати. Сказала, що відлучуся з дому і прийду за дві години, а сама забігла до сусідки з першого поверху, її вікна якраз виходять у двір, побачила, коли свекруха зайшла до нас у під’їзд, почекала пів години та пішла ловити їх на гарячому.

Я відчинила двері, як раз у той момент, коли свекруха з величезним пакетом стояла біля наших вхідних дверей, а бабка складала туди продукти. Що ще було у тому пакеті, я не встигла роздивитися.

– Це як називається? Ви взагалі знахабніли? – обурилася я.

– В неї немає вдома нічого, тобі що шкода? А посуд цей у вас все одно стоїть, припадає пилом. Люди хоч користуватимуться. Чужих людей у ​​будинок пускаєте, гроші їм даєте, а для рідних шкода? – відповіла бабуся.

Ох, як я тоді всипала цим двом. Увечері розповіла про все чоловіку. Він зателефонував матері, її відповідь нас обох просто вбила.

– Ви бабусю до себе забрали, гроші з продажу її будинку теж хочете собі забрати, а мені нічого не дістанеться! Так і помру жебрачкою! – Відповідала свекруха.

Я запропонувала просто переселити бабусю до свекрухи та нехай живуть там разом, нам її гроші не потрібні. Так чоловік не хоче. Йому бабусю шкода.

Та й свекруха не хоче її до себе забирати. Мені чомусь бабусю зовсім не шкода. Вона така зла, скандальна, чого вже там говорити, якщо навіть дочка її боїться. Діти ж усе відчувають. А з чоловіком вже кілька днів скандалимо, бо я далі не хочу жити з бабусею під одним дахом.

КІНЕЦЬ.