Історія в мене така: у нас, моєю з молодою дружиною постало питання про оренду квартири (ту яку ми винаймали, господарі вирішили продати), шукали за оголошеннями, і ось тут ми й натрапили на квартиру, в яку  ніколи б я не заїхав, якби знав, що нас чекає.

Квартира добротна, цінник порадував. Зустрілися з господарями, подивилися квартиру, все влаштувало, уклали договір і ось у нас шикарна квартира в нашому розпорядженні.

Поки не настала ніч і ми не лягли спати. Прокидаюся я від того, що мені ковдри не вистачає, очі відкриваю і бачу, що моя дружина лежить гола (спочатку значення не надала, що я сплю ліворуч на краю, а вона спить праворуч біля стіни, але тут вона опинилася ліворуч. Ну я думаю, укрити її треба, намацав ковдру, обійняв, укрив, ну і далі спати.

Дружина прокидається від того, що замерзла, і бачить картину (за її словами) я лежу на краю, моя рука витягнута над ліжком, а ковдра висить над прірвою, але не просто висить, а як на образі людини, і я це обіймаю, вона каже смикнула ковдру з переляку, і рука моя разом із ковдрою впала, силует зник, вона мене розбудила в істериці, ну, я їй сказав, думав що це ти була гола, вирішив вкрити, а в самого мурашки по шкірі.

Ну та добре. Далі ніч пройшла тихо. Наступної ночі, о першій годині, почали чути кроки квартирою, ми сидимо перелякані й чітко їх чуємо, вона мене відправляє, йди, мовляв, подивися, ви не подумайте, що я боягуз, але в цій ситуації реально було дуже лячно. Але довелося встати.

Встаю я, значить, вмикаю світло, слухаю – тиша, ну, пішов далі, у залі світло ввімкнув, слухаю, тиша, але варто було мені зробити крок у коридор – як кроки побігли в мій бік, я реально ледве не впав від страху.

Рвонув у кімнату, забіг, зачинив двері. Дружині сказав, вона говорить, що також чула. Всю ніч, що залишилася, ми просиділи в закритій кімнаті при світлі.

Почали говорити, що треба зʼїжджати з цього дому, що то тут взагалі не спокійно, вранці я пішов на роботу, дружина вдома залишилася. Дзвонить мені ближче до обіду і каже, я не можу тут перебувати, на мене хтось дивиться, я відчуваю це, але нікого немає.

Я відповів, що, можливо, накручує? Адже ніч не спали, начебто заспокоїлася.

За годину десь телефонує, вся в істериці та сльозах, каже приїжджай додому, там шафа дверцятами сама грюкає, я на вулиці, каже, в дім боюся зайти, ну, я приїхав, вона мене зустріла вся збентежена від страху.

Я пішов подивитися, зайшов начебто тихо, пішов одразу в кімнату, тиша, зал – тиша, коридор пройшов, тиша, заходжу на кухню і тут, о Боже, в мене прилітає тарілка з раковини. Я тікати. На вулицю. Дружині кажу, вона ще більше в шоці.

Коротше заскочив я в будинок, забрав швидко документи гроші і ми стрімголов поїхали в готель, де пізніше я зв’язався з господарями.

Пояснив їм що та як, думав вони мене за дурня приймуть, але ні. Мені господар каже, що це квартира його покійного сина, вони з дружиною в аварії загинули. І ви не перші, хто скаржиться на потойбічне. Причому каже і освятили її, і що тільки не робили в квартирі, нічого не допомагає.

Гроші повернули, речі забирали, на диво тихо все було. Ось так ми й познайомилися з потойбічним світом. Ви вже вибачте, що довго все розписував, може десь помилок наробив з висловлюваннями. Просто згадав, емоції нахлинули.

Поділіться, якщо в когось було щось подібне. Чи це тільки нам так “пощастило”…

КІНЕЦЬ.