Я не можу зрозуміти, свекруха сама така недалека чи мене тримає за ідіотку. Запропонувала мені переїхати до бабусі, щоб доходити стареньку, а та квартиру на онуків відпише.

Тобто вся турбота про бабусю на мені, а квартиру потім поділять між чоловіком та його сестрою. Свекруха обурена моєю відмовою і не розуміє, а що не так.

Стаж дружини у мене невеликий, лише два роки. Ми зараз із чоловіком винаймаємо житло, бо нам ніхто нічого не подарував із нерухомості, а на іпотеку ми лише заробляємо. Але ми не скаржимося, у мене зарплата непогана, у чоловіка донедавна теж все було в цьому плані непогано.

Але з початку року на роботі у чоловіка все пішло наперекіс. Начальник змінився, прийшла оптимізація, зарплати стали меншими. Загалом, не став чекати, коли все розвалиться, пішов сам.

Роботу він почав шукати ще до звільнення, наче навіть щось почало накльовуватися, але в останній момент, коли він вже звільнився, все зірвалося.

Звичайно, ми не впали в злидні, але все одно ситуація неприємна, а накопичення зупинилися. Тоді чоловік вирішив прийняти пропозицію товариша та їздити працювати вахтами. Нам обом цей варіант не особливо подобався, але робити нічого. Треба – отже треба.

Чоловік їхав зазвичай на два тижні, потім тиждень вдома, і знову на роботу. Іноді, коли просили, лишався на три тижні. Гроші нам потрібні.

Хочеться скоріше взяти іпотеку, поки щось не трапилося і ціни не злетіли до космосу. Тож із таким незручним графіком довелося миритися.

Свекруха, коли дізналася, що її син мотатиметься працювати вахтовим методом, заголосила, заохала, що так ми тільки сім’ю розвалимо.

Ми ж молоді, кров вирує, треба триматися разом. Чоловік відверто мамі радив не лізти в наше життя, а я мовчала та його підтримувала.

Коли він на вахті, свекруха почала “випадково” проходити повз і заходити в гості. Мене її візити стомлювали, тому що я вирішила, що раз у мене без чоловіка купа вільного часу, то треба брати підробіток.

А тут мама чоловіка зі своїми пустими розмовами. А якщо не пустити, то вона потім телефоном і мене, і чоловіка мого дістане. Тож простіше вже її послухати.

Але нещодавня розмова була не такою, як зазвичай. Свекруха з’явилася із чудовою, як їй здавалося, ідеєю. Вона запропонувала мені переїхати до її свекрухи.

– Ось ви зараз квартиру винаймаєте, гроші витрачаєте, а навіщо? Можна переїхати до бабусі, у цьому суцільні плюси – і ви гроші заощадите, і бабуся під наглядом буде, – щебетала свекруха.

Мені перспектива жити з бабусею, яка вже погано ходить і потребує допомоги, не подобається. Вона мені чужа людина, до того ж у мене є своє життя – робота, підробіток, іноді навіть чоловік. А свекруха продовжувала розписувати всю красу своєї пропозиції.

Я її того дня акуратно випроводила, а потім зателефонувала чоловікові та розповіла, що його мама зайнялася ідеєю переселити нас до бабусі.

Чоловік не здивувався. Виявилось, що про щось подібне у нього з мамою розмова була ще до нашого весілля, просто я була не в курсі.

У бабусі чоловіка характер дуже зіпсувався, коли вона стала вдовою. А судячи з розповідей чоловіка, він у неї й раніше був не “солодкий”. Так, зараз бабці потрібна допомога, але ні мама, ні рідна сестра мого чоловіка переїжджати до бабусі не хочуть і в гості ходять, тільки коли бабуся сама вже подзвонить і гаркне.

Чоловік також не погодився. Але тепер він вдома практично не буває, тому свекруха почала підбивати клини до мене.

Весь цирк ситуації у тому, що бабуся квартиру планує залишити обом онукам. Але ж бабуся й передумати може, якщо ті не рвуться до неї на допомогу. А це було б погано.

Бабуся періодично загрожує віддати квартиру комусь іншому. Ось свекруха довкола неї й бігає періодично.

Наступного дня свекруха прийшла знову, продовжила мене “підгортати”, але я не була налаштована на довгі словесні ігри, тому відразу сказала, що я не буду доглядати бабусю чоловіка.

– Але ж вам теж дістанеться частина квартири! – спробувала обуритися свекруха.

– Так і вашій дочці дістанеться. Вона вже пакує валізи, щоб переїхати до бабусі? Чи може просто до неї постійно ходить допомагати? До того ж квартира залишиться не нам, а чоловіку. Мені в цій ситуації взагалі не світить нічого, окрім клопоту.

Свекруха заявила, що ми з чоловіком одна сім’я, і ​​безглуздо ділити на твоє моє, а її дочка не може дбати про бабусю, у неї дитина. Дитині там вже сім років, тому незрозуміло, як вона заважає сестрі ходити та доглядати бабусю.

Та й переїхати сестра може, вони з чоловіком теж квартиру винаймають, а у бабусі трикімнатна, всі б розмістилися. Але щось не рвуться.

Мама чоловіка вмовляла мене ще хвилин двадцять, а потім психанула і пішла.

Чоловіку я відразу ж зателефонувала і сказала, що не збираюся заради його частки у квартирі влаштовуватися доглядальницею. Він мені сказав, що й не треба.

– Я матері та сестрі давно пропонував скинутися і бабусі оплачувати помічницю, яка ходитиме в магазин, готуватиме, прибиратиме, але їм все грошей шкода. І робити нічого не хочуть. Тож навіть не напружуйся, це не твоя проблема, – запевнив мене чоловік.

А свекруха продовжує періодично давити на совість, та спокушати перспективами спадщини. Дивна жінка, слово честі. Чоловік бабусі допомагає грошима, ми готові оплачувати частину витрат на помічницю, але не більше. А квартиру ми собі й самі купимо.

КІНЕЦЬ.