От не знаю, чи мене хтось тут зрозуміє, але вірю, що такі знайдуться і розраховую на підтримку і поради.

Ось моя історія. Мені 38 років, заміжня, живемо з чоловіком в Чернівцях. У нас троє діток, 15, 9 і 3 роки. Живемо в двійці.

Ми завжди мріяли з чоловіком про свій просторий будинок, але як досягти цієї мети, якщо заробляти в родині умію лише я?

Я швидко зрозуміла, що мій Антон не ласий до роботи. Як працював на момент нашого знайомства на півставки водієм, так і працює, ні до чого не прагне, сидить в інтернеті і книжки читає.

Я ж інша. Завжди розвиваюся, вчуся новому, намагаюсь крутитися як можу, щоб моя родина і діти жили пристойно і ні в чому не потребували, та ще й літній мамі допомагаю фінансово постійно, адже вона допомагає нам з дітьми.

Я працювала віддалено у всіх декретах. Справді хотілося житло, кращу умови життя для себе і дітей.

У мене вища економічна освіта, яка дає мені можливість вести бухгалтерію кількох приватних компаній і підприємців, а також я навчилася таргетологіі – це зараз дуже корисно.

Саме за мої гроші ми завжди їздимо відпочивати, нормально харчуємося, діти вдягаються гарно.

А зарплати Антона ледь вистачає на комунальні платежі і трохи йому на кишенькові витрати.

Так ось ми й жили. І от три тижні тому я поїхала у Францію на один тренінг таргетологів і підприємців.

Я сама заробила собі на цю омріяну подорож у Францію. І зустріла тут Еріка. Йому 65 років, але займається спортом і прекрасно виглядає.

Ерік корінний парижанин, має свій будинок, де я вже тиждень живу. Він давно розлучений, а дружина колишня десь в Канаді. Діти дорослі.

Ерік пропонує мені стати його дружиною офіційно. А мої почуття до Антона давно вже не ті, раз я тут поринула в нові стосунки.

Я хочу залишитися. У нас кохання з французом, я буду управляти його магазином і сторінками крамниці в соцмережах, і утримувати свою родину в Україні – маму, чоловіка і трьох дітей, Ерік зовсім не проти!

Я ж бачу, як вони там без мене справляються, яка з чоловіка природжена домогосподарка! Він ніколи не прагнув працювати. Я все тягла сама, його і дітей.

Але батько Антон прекрасний, я бачу що їм без мене абсолютно ок. Я збираюся на днях все розказати родині і мамі.

Згодом, коли мої домашні звикнуть і приймуть, поїду щоб розлучитися і обговорити всі подальші нюанси.

Можливо, хтось з дітей захоче поїхати зі мною і жити в передмісті Парижу, час покаже. А поки мої наміри саме ось такі.

Джерело