Спостерігаю, як чоловік колупає пасту, яку зазвичай дуже любить, і розумію – щось не так. Пасту Влад полюбив після Італії, дек нам якось пощастило побувати разом цілий тиждень – мені тоді дали подвійну премію на роботі і ми змогли дозволити собі таку відпустку, а сина залишали моїй мамі.

Більше закордонних відпусток у нас не було, але я навчилася готувати всі італійські страви дома, щоб радувати коханого чоловіка і всю родину. Я взагалі старалася завжди жити для своїх рідних, щоб вони були щасливі, а потім вже – я.

І ось через 16 років на мій погляд щасливого шлюбу, почалося відбуватися щось не те, а саме з чоловіком. Я стільки вислухала!

Виявляється, з його слів, у всіх невдачах і нереалізованих планах Влада винна я. Виявилося, що через мене в нього не склалося з кар’єрою, він не збудував будинок і не купив машину, таку, про яку мріяв. І винна я.

Хоча зарплата в мене вища завжди була, і мій внесок у сімейний бюджет завжди був більшим. І якщо ще рахувати квартиру, яку мені залишили батьки, тоді справді чоловік нічого не досяг у цьому житті. Але чи моя в цьому провина?

Я ніколи навіть не думала, що Владиславу чогось не вистачає. Що чоловік не відчуває себе реалізованим, самодостатнім. Але хто йому заважав розвиватися, йти до своїх цілей?

І якби він не почав цю розмову і не затіяв розлучення, я б і надалі вважала себе щасливою дружиною, мамою. А виявляється я його не змогла надихнути стати успішним. Я сама робила кар’єру, а його ніяк не підтримувала. Ось так.

Мій чоловік вирішив через свої амбіції все зруйнувати. Говорить, що я погана дружина і завжди його стримувала у саморозвитку і досягненні чогось великого. Прикро і смішно. Я теж могла б нічого не робити і звинувачувати оточуючих у своїх невдачах.

Кілька тижнів тому Владислав переїхав до своїх батьків і подав на розлучення. І це при тому, що у нас син і майже ніколи не виникало суперечок і конфліктів! Як вам таке?

Моя мама і друзі говорять, що я маю зробити все, аби повернути чоловіка і зберегти нашу родину. А я не знаю, що робити. Я не відчуваю себе ні в чому винуватою. Я завжди робили все для сім’ї, поєднувала турботу про рідних і роботу.

Так, я люблю Влада, але мені дуже сумно, що він ось так вирішив все перекреслити і відправитися у вільне плавання в пошуках кращого життя і, можливо, іншої половинки.

А мені від цього всього дуже сумно. Навіть якщо Влад отямиться і повернеться, я не знаю, чи зможу ставитися до нього як раніше, що ми будемо щасливою парою.

Як гадаєте, що мені робити?

Джерело