Я вийшла з першого декрету, а син пішов у садок. Лікарняні були частіше, ніж хотілося б. Ми з чоловіком платили іпотеку, тож на рахунку була кожна гривня.

На початку чергового лікарняного, чоловік запропонував зателефонувати його мамі:
– Вона все одно наступного тижня відпочиває, їй не важко!

Чоловік сам зателефонував матері, домовився, вона пообіцяла, що приїде. Свекруха тоді працювала у торгівлі, тиждень на роботі, тиждень удома.

На «посидіти з онуком» вона погодилася. Їй потрібно було відпрацювати ще в суботу і неділю, у понеділок обіцяла бути в нас.

Вранці в понеділок я їй показала, де готова їжа, одяг, ліки, увімкнула комп’ютер чоловіка, щоб їй не було нудно і поїхала на роботу.

Після обіду до мене підійшов колега, ми з ним працюємо в одному відділі. Раніше, до декрету, один одного часто рятували грошима до зарплати.

Напередодні ввечері він мені написав, попросив кілька тисяч. Я відповіла, що завтра зустрінемося і я передам йому гроші. Чоловік про це знав, я йому одразу сказала, що виручу колегу.

Це був наш перший діалог із колегою у соціальній мережі, хоча у друзях один в одного ми давно. Згадок про роботу в нашому маленькому листуванні не було.

Так ось, підійшов до мене колега і показує повідомлення, відправлене від мого імені з мого облікового запису: «Здрастуйте. А ви, бува, не коханець Яни?»

Я відкрила свій телефон: реально від мого імені відправлено. Але ж я не писала! Згадала, що вдома лежить ноутбук, у браузері збережено пароль від сторінки, але на ноутбуці теж пароль. Чоловік? На роботі. Свекруха?

Насамперед я зайшла у свій акаунт з робочого комп’ютера, завершила всі сеанси та змінила пароль. Від гріха якомога далі. Потім хотіла зателефонувати свекрусі, але не встигла – надійшов дзвінок від чоловіка.

– Розказуй, ​​що там за коханці, яких ти грошима постачаєш! – Серйозним голосом запитав чоловік.

Я не знайшла відповіді, настільки безглуздим було питання, тільки-но зібралася щось сказати, як чоловік заіржав:

– Пожартував я, пожартував! Мені мама дзвонила, вона на ноутбуці у твоє листування залізла, я її ввечері посварю, не переживай.

– А пароль?

– Дитина – знахідка для шпигуна! Цифри не знає, але на які кнопочки мама натискає, бабусі показав. Все, цілую, ввечері побачимось!

Я попросила вибачення у колеги, розповіла йому про свою довгоносу свекруху. Він усе зрозумів.

Додому ми з чоловіком їхали разом, він за мною заїхав після роботи. Вдома я жодного слова не сказала свекрусі, їй мого чоловіка вистачило!

Він таких словесних епітетів та порівнянь висловив матері, що вона почервоніла. Там були такі мовні обороти… Я пошкодувала, що диктофон не ввімкнула.

Після такого, свекруха відмовилася сидіти з онуком на лікарняному. Вона, розумниця, синові очі спробувала відкрити, а він не повірив у існування коханця, якого я утримую на гроші чоловіка. Пішла, голосно грюкнувши дверима.

Ну що, нещодавно у нас з’явилася друга дитина. Я свекруху з того разу більше не бачила. Чоловік не може спілкуватися з матір’ю, сам їй навіть не дзвонить.

Щоразу вона починає доводити, що коханець у мене був і сто відсотків зараз є, а діти явно від нього. Чоловік це марення слухати не хоче, бо матінку намагається ігнорувати.

Молодець у мене свекруха! Додумалася ж, як можна розблокувати ноутбук, залізла у листування.

Їй вистачило нахабства не лише прочитати те, що не призначене для чужих очей, а й написати повідомлення людині, яку вона навіть не знала!

Не розумію, як можна було зробити висновок про коханця, і так себе накрутити!

Так що, до онуків у свекрухи немає справи, бо вони “чужі”! Це ж наскільки розвинена уява у людини? Їй би сценарії писати! Маячня якась! Ви не знаходите?

КІНЕЦЬ.