Катя заздрила всім друзям, які мали батька. В усіх були, а в неї немає. Вони вчили їх кататись на велосипедах, допомагали ліпити сніговика, а Катерина все робила одна.

Мамі вона про це не розповідала, щоб не засмучувати. Їй і так довелося нелегко. Свого батька мама Каті теж ніколи не бачила, та й маму дуже рано. Все життя Ліда жила як неприкаяна, нікому не потрібна, от і кинулася в обійми до однокласника Колі, коли той пальцем поманив.

Закінчилося все народженням Каті. Тільки Колька не збирався ростити дитину. Він почав красти, пиячити і потрапив за ґрати. Ліду з новонародженою донькою прихистила рідна тітка, бо свого даху над головою дівчина не мала. Всі труднощі були по плечу, адже поряд була маленька донечка, яка радувала своїми успіхами та послухом.

Коли Катя питала маму, де її тато, вона відповідала, що батько загинув у виконанні важливого доручення. Саме у таку казку всі роки вірила дівчинка. Але якось вона підслухала, як мама розмовляла з тіткою по телефону:

– Коля вийшов. Він на ринку торгує. Який ларьок? Другий праворуч. Ага, подивися, може, я помилилась.

Дівчина одразу зрозуміло, що йдеться про її батька. Повертаючись зі школи, вона вирішила зазирнути на ринок. Вирахувала кіоски і потрапила на кіоск шевця. Швець був інвалідом, але це не заважало йому заробляти гроші.

Катя довго крутилася біля його кіоску. Все сходилося: ім’я, ще й поранення, він же виконував важливе завдання. Дівчинка спостерігала за ним і раділа. Невже в неї такий добрий та усміхливий батько?

Повернувшись додому, вона спеціально відірвала підбори від шкільних туфель, щоб віднести їх у ремонт. Мама їй залишила гроші та розповіла, де майстерня. Але це Катя знала іншу майстерню!

Після знайомства з Швецем маленька господиня почала щодня носити взуття — у всіх сусідів збирала зношені черевики. Незабаром Катя почала просто так приходити, щоби послухати захоплюючі історії швеця. А одного разу мала не витримала і сказала:

— Ти, може, й не знаєш, але ти мій татусь!

А після цієї фрази втекла. Михайло задумався, адже не мав дітей. Та й наречена покинула, коли в нього проблеми з ногою почалися.

На вихідні Катя з мамою вирушили на ринок по обновки. Ліда хотіла пройти повз скриньку колишнього коханого, але він її помітив.

— Які люди у наших краях. Ще й моя дочка, копія моя. Лідуся, ти заходь. Згадаймо молодість!

– Ти не мій тато! – крикнула Катя.

Швець почув знайомий крик і вийшов подивитися, чи все гаразд. Він відсунув Колю убік і сказав, що Ліда його дружина. Той одразу відступив, побачивши чоловіка.

Швець закрив свій кіоск, щоб провести жінку з дитиною. Вони були настільки налякані, що боялися залишатися самі. З того часу Михайло (так звали того самого швеця) дедалі частіше гостював у Каті з Лідою. І так йому сподобалася вигадана роль, що він вирішив запропонувати жінці. Треба ж було комусь охороняти таких красунь!

КІНЕЦЬ.