Я дуже здивований тим, що моя дружина не вміє готувати навіть елементарної їжі. До шлюбу ми харчувалися поза домом або у матері. Спроби Юлі – неїстівні, я ж також не дуже в цьому спеціаліст. Мої кулінарні здібності закінчуються на яєшні. Тим не менш, я вважаю, що саме Юля повинна терміново щось з цим робити. Інакше, на канапках і куплених пельменях ми довго не протягнемо

Моя красива та розумна новоспечена дружинонька Юля, якій вже двадцять шість років, не вміє зовсім готувати.

Якщо вона і простоїть на кухні дві годинки у фартушку, то ці страви просто не їстівні. Але найцікавіше в тому, що у цьому вона мені призналася лише після весілля.

– Я не люблю готувати. Для мене це справжнє випробування, – каже мені Юля.

В результаті ми їмо хліб на вечерю з тим, що знаходимо в холодильнику, і я дуже незадоволений таким життям.

В мене до жінок єдине питання. Як мені навчити дружину готувати?

До того, як я зробив пропозицію Юлі, ми зустрічалися майже рік, і весь цей час зустрічалися на вулиці. Вона жила в іншому районі, тому ми зазвичай ходили в ресторани.

Я точно не хотів, щоб вона готувала для мене вдома, коли у нас було так мало часу один для одного. Іноді ми готували сніданок, який складався здебільшого з яєць та хліба з маслом.

Мені ніколи не спадало на думку оцінювати жінку за тим, чи вміє вона добре приготувати запечені реберця, чи зварити борщ.

Але я не приховую і того, що я очікував від Юлі більших кулінарних здібностей. Всі жінки повинні вміти готувати, це навіть не обговорюється. Це їх основна робота – нагодувати чоловіка, який прийшов з роботи.

Моя мама готувала вдома без перерви. Я навчений до домашній їжі. Навіть коли я переїхав від батьків, то мама гукала мене до себе на вечерю і давала з собою судочки з першим, другим і десертом.

Але згодом прийшов час і бажання осісти, тож я очікував від Юлі домашнього обслуговування. Особливо після того, як ми заручилися і вона переїхала до мене.

Одного разу вона приготувала мені гарну вечерю, але я навіть не підозрював, що вона мене просто “обкрутила”. Її подруга, яка пішла незадовго до того, як я повернувся додому, готувала цю їжу. Пізніше Юля зізналася мені, що кілька разів “готувала”, але все це відправлялося в смітник. Я був вражений.

Оскільки моя наречена на той час закінчувала університет і мала виснажливу роботу, я не тиснув на неї і не чекав щодня гарячої вечері вдома.

Після весілля ситуація заспокоїлася. Юля закінчила навчання, знайшла нову роботу неподалік від дому, а я з нетерпінням чекав, коли в квартирі запахне смаженою картоплею, курочкою та сирничками. Мої колишні дівчата готували блискуче, ніби з кимось змагалися.

Перша вечеря Юлі була такою, що я взявся за голову. Відварені макарони з фаршем і кетчупом. Я не міг знайти слів, але сподівався, що це якась помилка. Далі йшли супи без смаку і запаху, солоне лечо з ковбасою або сушена курка з сухим рисом.

– Юлечко, ти мабуть створена не для кухні?, – м’яко почав я, пережовуючи кусок м’яса.

– Тут ти правий!, – знизала плечима моя Юлечка.

– Я так розумію, що ми потрапили з тобою в добрячу халепу. Я тільки вмію готувати яєшню, – зізнався я, але чомусь очікував, що моя дружина щось з цим зробить. Адже ми не можемо вічно витрачатися на їжу з доставкою.

Але моя дружина категорично відмовляється готувати, і всі її спроби викликають у мене подив.

Поки що закінчилося тим, що я щоранку намазую хліб паштетом, щовечора їм пельмені, які чередую з вареника і мені весь час крутить живіт.

На вихідних ми вже з нетерпінням чекаємо когось із мам, які, навпаки, готують про запас. Але як далі буде? Як мені навчити дружину смачно готувати?

Джерело