П’ять років тому я виходила заміж. З майбутнім чоловіком знали одне одного давно, зустрічалися майже 2 роки. Рішення було обдуманим, зваженим.

Весілля вирішили влаштувати невелике, покликати найближчих.

До числа близьких, природно, потрапили батьки, дядьки-тітки, рідні та двоюрідні брати-сестри. У чоловіка є молодша сестра.

Різниця у віці у нас 2 роки, я старша. У мене є старший брат, він жив в іншому місті, був одружений на той момент, дружина якраз подарувала йому дитинку, 7 місяців було племінниці.

На весілля рідної сестри брат не приїхати не міг, але його дружина залишилася вдома, що природно, яка поїздка з такою крихіткою, та ще й на весілля. Загалом, брат прибув один, мама з татом були раді бачити сина, а я з його вигляду зрозуміла, що з дружиною у нього зараз не найпростіший період у стосунках.

— Достала, – зітхнув брат, – то не допомагаю, то мало допомагаю, то допомагаю не так.
— Та облиш, – кажу, – у вас дитина маленька зараз, вона втомилася, зрозумій. Усі сім’ї проходять через труднощі, коли зʼявляється первісток, усе налагодиться.

І налагодилося б, я впевнена. Але на нашому з чоловіком весіллі братові приділяла підвищену увагу моя новоявлена родичка, сестра мого чоловіка Ліза. Мало не висіла на ньому, запрошуючи танцювати, ходила на вулицю хвостиком. Я Лізі прямо сказала, що брат одружений і те, що він приїхав один, ні про що не говорить, просто дружина не змогла поїхати через дитину.

— Ой, та облиш ти, – відмахнулася від мене сестра чоловіка , – ти з мухи слона не роздувай. Одружений, так одружений. Ніхто на права його дружини не зазіхає. І потім, брат у тебе вже дорослий, за ним нагляд не потрібен, краще за чоловіком своїм наглядай, а то відведуть.

Мені така манера мови була дуже неприємна, але я вирішила справді зосередитися на власному весіллі. Ми з чоловіком поїхали раніше, наступного дня ми їхали в невелику романтичну поїздку, тож про те, що з весілля брат поїхав разом із Лізою в готель, я дізналася тільки після повернення.

Мама зітхала і просила нічого не говорити законній дружині, якій брат примудрився наставити роги з моєю новою родичкою. Вона поводилася так, немов нічого й не сталося. Ми з чоловіком жили окремо, щодня з батьками ми не зідзвонювалися, не відстежували переміщень сестри і всього іншого. Але одного разу мама зателефонувала і попросила мене приїхати.

— Дружина твого брата зібрала йому речі й подала на розлучення, – повідомила мама й пояснила, бачачи моє здивування, – твоя потвора примудрилася приїхати до них у місто й усе зробила, щоб про її наявність дізналася законна дружина.

— А ми кохаємо одне одного, – заявила мені Ліза, – ой, не починай. Якби в твого брата була б така міцна сім’я, то я б між ними не вклинилася. У нас із твоїм братом почуття, у нас усе серйозно і ми маємо намір створити сім’ю, коли він розлучиться. Ні, не турбуйся про племінницю, я нічого не маю проти того, щоб мій чоловік утримував свою дитину від першого шлюбу.

Так, прямо ось так: її чоловік і його дитина від першого шлюбу. І начхати, що від подачі заяви на розлучення до самого розлучення, за наявності такої маленької дитини, може пройти дуже багато часу. Так воно і сталося. Остаточно брата розвели з дружиною через 8 місяців. І Ліза наполягла на тому, щоб вони одразу ж подали заяву на реєстрацію свого шлюбу.

— Подумай, – щебетала сестричка, – як чудово все складається: наші мами й тата будуть сватами двічі! Ти заміжня за моїм братом, я – за твоїм. У нас буде дуже дружний клан родичів.

Що думав із цього приводу мій чоловік? Він вважав, що сестра порядна сволота, та ще й дурепа. Свекрам було незручно, але Ліза їхня дочка, що вже тепер. А ось мої батьки навідріз відмовилися прийняти вибір свого сина.

— Я цю гидоту бачити в себе не хочу, – сказала мама, – нехай зять не ображається, але погана жінка його сестриця.

Зі сватами мама з батьком практично не спілкуються, навіть появу нашого сина, їхнього спільного онука ситуацію виправити не могло.

Я з Лізою намагалася теж контактувати по мінімуму, хоча брат і намагався пояснити мені, що Ліза не винна в його розлученні, що і так у нього з колишньою дружиною все давно котилося під гірку. Але я так скажу, якщо брат просто розлучився і потім зустрів Лізу – це одне. Але вона ж руку доклала до того, щоб відірвати мужика від законної дружини.

— Свекруха фиркає, – скаржилася іноді Ліза, – бачити мене не хоче, прямо зеленіє вся. А даремно, ми дуже добре живемо, доньку твого брата аліментами не ображаємо. Ось дивись, у нас буде дитина, ні, я не в положенні, але буде ж вона коли-небудь? Так от, за такого ставлення твоя матуся ризикує ніколи не бачити онука.

Каюсь, я мамі ці слова передала, мама навіть розсміялася:

— Налякала їжака голою дупою. У мене є і внучка, і онук. Тож я не сильно засмучуся. Тільки, сумніваюся я, що другий шлюб твого брата триватиме довше, ніж перший. Днями ставлю йому запитання: коли, мовляв, вирішуватимете питання з житлом, а він каже, що його влаштовує орендована квартира, що він поки брати спільне житло з Лізою не збирається.

Мама мала рацію, через 9 місяців після того, як брат розписався з Лізою, він винайняв собі іншу квартиру, вивіз свої речі з попередньої і подав документи до суду, оскільки Ліза категорично відмовилася розлучатися через РАЦС. Хто винен у розлученні?

Звичайно ж свекруха, тобто, моя мама, яка Лізу не прийняла.

— Ліза, – кажу, – ваш шлюб – це суцільне непорозуміння. Ти рвонула мужика від дружини в складний період після пари спільних ночей і випадкового знайомства.

Дружина його вигнала, на тобі він одружився вже за інерцією. Що ти хотіла від такого шлюбу? Мама тебе не прийняла? Ну сама подумай, у неї до тебе яке мало бути ставлення?

— Ах так, – заявила мені сестриця, – ми розлучаємося, тоді й ти з моїм братом жити не будеш. Я все для цього зроблю.

Що вона робила? Говорила про мене гидоти свекрусі та моєму чоловікові, мовляв, у період шлюбу мій брат повідав їй чимало таємниць про мій розгульний спосіб життя до шлюбу.

Приплела і про мій довгий роман, який трапився в інститутські роки, і про таємне переривання цікавого положення (роман був, переривання не було). Чого домоглася Ліза? Та зовсім нічого. Чоловік матері своїй сказав, що йому все одно, що було в мене до знайомства з ним.

Ліза тепер небажана персона не тільки в будинку моїх батьків, а й у нашій із чоловіком квартирі. На спільні свята ми перестали приїжджати до свекрів, оскільки Ліза після розлучення повернулася до них. Брат? Брат поїхав, намагається помиритися з першою дружиною. Я особисто вважаю, що та буде дурепою, якщо пробачить, але це вже не моя справа.

КІНЕЦЬ.