– А ти мовчи, бо ти не маєш права голосу, – буденно промовив чоловік за вечерею. – Ти ж не вкладаєшся до загального бюджету: тому все вирішуватиму я.

Це було несподівано: Аллі вказали на її місце! Адже вона завжди цього підсвідомо боялася, хоча раніше нічого не віщувало.
– Може, сама біду притягла? – журилася дівчина. – Думки матеріальні!

Все сталося за законами Мерфі, які ще називають законами підлості: подумай про хороше – воно відразу зникне, подумай про погане – воно станеться!

Але так чи інакше вийшло те, що вийшло. В принципі, частково все було справедливо: вона вже четвертий рік не працювала, плавно перейшовши з декрету доглядати за донькою – так вони свого часу вирішили разом із Сашком.

І, природно, грошей для вкладення в цей бюджет їй було ніде взяти. Причому чоловік це чудово знав. І до певного моменту все йшло чудово, і ніхто не нагадував їй про неспроможність у матеріальному плані:

– Ах, люба, я так тебе кохаю! Ти в мене така господиня! А що було б, якби ти вийшла на роботу? Правильно ми тоді вирішили!

Чесно кажучи, вирішили тоді не вони, а він: Алла була проти, та й у фірмі попередили, що її чекатимуть. До того ж престижну роботу в наш непростий час гаяти не хотілося, а дівчина працювала бухгалтером. А всі знають, що добрий бухгалтер отримує дуже непогано.

Але Сашко тиснув на все, що можна: він чудово знав, де в неї кнопка! Тут було і кохання, і здоровий глузд, і співчуття в одному флаконі.

І Аллочка поступилася: може, в цьому і було її призначення? Так, забезпечувати надійний тил коханому чоловікові, як роблять багато інших. Створювати комфорт, затишок та хорошу обстановку в будинку після напруженого робочого дня.

Та й донька буде під наглядом, а не те, що в дитсадку: адже всі знають, що там діється. А на дорогий сад грошей сім’я не мала.

І ось сьогодні виявилося, що вона не має права голосу! Від несподіванки дівчина не знайшла, що відповісти: просто мовчки сиділа і дивилася в тарілку. Але чоловік все прочитав по її обличчю і швидко вимовив:

– Я просто хотів сказати, що чоловік – глава сім’ї, тому я вирішуватиму, як вчинити! А якщо ти образилася вибач я нічого поганого не мав на увазі!

Це, звичайно ж, не було сваркою: так, прикре непорозуміння! Яке, до того ж миттєво вирішилося: Алла не образилася й інцидент був вичерпаний. Та й мова йшла про дрібницю, яку потім обидва зі сміхом намагалися згадати, але їм це не вдалося.

Але перший неприємний дзвіночок вже пролунав: наче все вирішили, але осад залишився. До того ж якщо людина вчинила так одного разу, вона вчинить так вдруге. І це не забарилося.

Тільки тепер вже мало дещо інше забарвлення, як і наслідки, бо супроводжувалося не лише словами, а й діями.

– А тобі слово не давали! – Несподівано обірвав її Сашко за черговою вечерею, коли вона спробувала вставити в розмову і “свої п’ять копійок”: мовляв, не згодна я з Вами, пане! – Твоя справа теляча!

“Ось воно!” – майнуло в голові Алли. А вголос дівчина запитала:
– А чому теляча?

Приказку вона, на жаль, знала. І її несприятливе продовження також. Але, на думку дівчини, вона не мала до неї жодного стосунку!

– Та тому, що ти не можеш приймати жодних рішень, – спокійно пояснив чоловік. – Ти живеш на мої гроші, тому сиди тихо і не встрявай. Зрозуміло?

Аллі стало так ясно, що очам боляче. Але Сашко на цьому не зупинився: хоч що ще можна було зробити в цьому випадку? Ні за що не здогадаєтеся: він зібрав усю готівку, навіть вигріб копійки з кишень і поїхав до своїх батьків – карти у чоловіка завжди були з собою.

Тим самим він ясно дав зрозуміти, чиї у лісі шишки. А зовсім спустошена Алла залишилася з Оленкою вдома. Спочатку вона хотіла заплакати, що було б логічно: її ж покинули! Причому, нахабно, підло та безцеремонно. Це виявилося справжньою зрадою, а таке нормальні люди не прощають.

Але потім дівчина почала мислити конструктивно: сльозами горю не допоможеш. А помсту треба подавати холодною. Чоловік пішов, тим самим давши зрозуміти: Ти мені не потрібна і твоя дитина теж.

“Ну, що ми тобі не потрібні? Гаразд – я згодна! Тому, думаю, що ти не дуже засмутишся, якщо піду і я”, – так вирішила Алла і почала збирати речі, попередньо зателефонувавши батькові: мами в неї вже не було.

І люблячий тато викликав і сплатив дочці з онукою таксі: грошей у неї не було зовсім! Тому, Сашко, мабуть, і розраховував, що без грошей дружина нікуди не подінеться! А він трохи провчить її, щоб вона знала, як треба поводитись у патріархальній родині, бо надто часто почала рот розкривати.

А це непорядок: жінка повинна боятися чоловіка свого! Так, всю цю дурість він пізніше виклав здивованій дружині.

Але потім, звичайно ж, чоловік пропонував повернутися: без затишку та зручностей йому ніяк не можна! А життя з Аллою його цілком влаштовувало: гарна, розумна, господарська – чого ще треба?

А про те, що вона права голосу не має, то це все він несерйозно: чого не скажеш у жартівливій розмові! Ну так, що – вже й пожартувати не можна? І Сашко, який повернувся вранці – щоб дружина похвилювалася, як слід! – і не знайшов своїх дівчаток, відразу поїхав до тестя: була неділя.

Але йому двері не відчинили, хоча він намагався стукати ногами. А потім через невелику щілинку тато Алли сказав, що ще один стук у двері, і тоді він вже настукає зятю, але по потилиці, а потім викличе поліцію. Сашко пішов.

Коли вийшов з під’їзду, він хотів поговорити з дружиною хоча б телефоном і все пояснити, але абонент виявився недоступним. І тоді чоловік зрозумів, що все пішло трохи не туди, і його жарти чи не жарти? – зайшли надто далеко.

Але зізнаватися у цьому собі не хотілося. А комусь ще – тим більше. Як так: розумний, самодостатній і проколовся на такій дрібниці?

Ну нічого! Вона ще приповзе і проситиметься назад: такими чоловіками не розкидаються!
Так вирішив Сашко і поїхав у порожню квартиру, де не мав звичного обіду. І це виявилося навіть сильнішим за відсутність дружини: бути без гарячого супчика він не звик! Ну, нічого – скоро все повернеться як було!

Курка не приповзла: кури ж не вміють повзати! А від Алли він очікував саме це: їй треба було підійти першою та постаратися помиритись. Це теж потім виклав Сашко. Але так роблять лише винні в чомусь люди! А ті, які не можуть вибачитись по-нормальному – так, таких повно! – і не хочуть визнавати свою провину, кажуть:

“Ну, годі ображатися – давай миритися!”
Ось так, хоч би, мав Сашко зробити в цьому випадку.

Але він мовчав і вважав за краще чекати вибачень від ні в чому не винної дружини, яка, до того ж була дуже гордою. І це вже була відверта фігня.

– Так з коханими жінками не поводяться! – Дійшла до правильного висновку розумна Алла. – Значить, кохання чоловіка пройшло.

Алла ніби застигла. І хоча вона згодом дозволила чоловікові бачитися з дочкою – все-таки, татусь, та й дівчинка сумувала за батьком, далі цього справа не пішла.

За три місяці Сашко чомусь не дав їй на дочку жодної копійки: вони не були розлучені, і офіційних аліментів не було. А дружина й не просила: у тата була непогана пенсія. І зовсім не варто забувати про гордість.

До того ж Аллі вдалося влаштувати доньку в дитячий садок і повернутися на стару роботу. Щоправда, поки що на півдня, але цього стало цілком вистачати: хороші бухгалтери завжди на доброму рахунку.

І це дозволило дівчині з’їхати від тата на орендовану квартиру. Тут і активізувався чоловік: тата поряд не було і боятися нема кого. І виявилося, що він її дуже кохає! Так, сильно, так сильно!

Тож чому б їм не відновити їхнє таке щасливе життя? Адже в них все було дуже добре! До того ж він вже на неї зовсім не гнівається! Погоджуйся, Алло!

Сашко навіть ризикнув зателефонувати тестю та попросити, щоб він посприяв щастю доньки: на відстані можна було не боятися отримати “потиличника”.

Але тато Алли бачив щастя доньки зовсім в іншому ракурсі, тому відразу ж попросив зятя піти на хутір із сачком, причому зробив це з вживанням ненормативної лексики.

Так тривало досить довго: Сашко та Алла виявилися напрочуд наполегливими у досягненні своїх таких різних цілей. А потім дівчина сказала, що подає на розлучення.
– Так, на розлучення! Бачитися з донькою можеш, я перешкоджати не буду!

Але донька йшла для Олександра лише в комплекті з дружиною, і бачився він із нею лише тому, що хотів повернути Аллу! Так, і що? Багато хто так живе! Ну, дівчинка. Ну, гарненька. Ну, він їй платитиме аліменти.

І тато Сашко потихеньку став усуватися з життя Оленки: гроші переказував на карту, а бачитися з дівчинкою перестав. І це виявилося дуже доречним: у неї з’явився новий тато – мама знову вийшла заміж! І в них усе було гаразд.

Другий чоловік теж хотів, щоб кохана Аллочка сиділа вдома:
– Кохана, забезпечуватимеш мені тил! А я вам – безбідне існування!

Але Алла вважала за краще мати власні гроші, щоб точно ні від кого не залежати. До того ж вона вже одного разу була дуже надійним тилом: тільки партнер виявився дуже ненадійним у всіх сенсах.

І де гарантія, що цього знов не станеться?
– Ні, любий, навіть і не проси: я продовжуватиму працювати! А тил потрібен виключно для фронту: а в нас з тобою все добре і спокійно. Правда ж?

І чоловік погодився – це виявився дуже вагомий аргумент. А у хорошого головного бухгалтера завжди в рукаві є пара вагомих аргументів: так, Алла Олександрівна на той час вже отримала підвищення!

А ви, дорогі кавалери, якщо захочете пограти в щось патріархально-матріархальне, добре подумайте: а що як програєте?

І виберіть краще щось менш радикальне і нешкідливе, наприклад, доміно або шахи. А милим жінкам треба розуміти, коли з ними жартують! І не поводитися так, як вчинила зовсім не розуміюча в тонкому гуморі примітивна Аллочка.

КІНЕЦЬ.