Мама прийшла знову. З пиріжками, подарунком Зорянці гривень за 500, не менше, і близнюкам по костюмчику принесла. А питання те сам, нічого нового: я повинна віддати брату квартиру!

Тато зробив на мне дарчу, коли мені було 20 років. Я прописана в цій старовинній квартирі в центрі столиці і є її власницею. Але не живу там.

Справа в тому, що я вийшла заміж у 24 роки і поїхала до чоловіка у Вінницю. Але з умовою, що чоловік повинен потім переїхати до Києва, прописатися до мене.

Свекруха, яка в той час ще працювала в Італії, сказала тоді: «Зробимо скромнішим весілля, але я куплю їм квартиру в Києві». Та моя мама сказала, що я вже маю квартиру.

Через роки, коли у мене 3 дитини і чоловік купив трикімнатну квартиру в Києві, мама хоче, щоб я продала свою однокімнатну, щоб купити котедж у кредит. Або щоб я віддала квартиру на користь брата.

Мама з вітчимом та моїм молодшим неодруженим братом живуть у трикімнатній квартирі. А я не хочу продавати свою квартиру, бо хочу залишити її комусь з дітей. Другий варіант мене також не влаштовує.

Мама не відстає. Я пояснюю, що квартира мені потрібна, бо в мене троє дітей. Сказала, що батько подарував її мені! Змінити рішення – значить зрадити його заповіт, а я на це не піду. Та мамі байдуже.

Мама каже, що я забезпечена, а вона думає про сина і хоче йому ще й котедж залишити. Так я ж не проти, але чому за рахунок моєї квартири? Я хочу віддати її поки під оренду, щоб мати більший дохід в родині.

Мама не чує мене. Каже, що я забрала у них батьківський будинок. Мені гірко на душі, але я переконана, що я права. Чи все ж варто відмовитися від цієї квартири. щоб зберегти добрі взаємини з мамою і братом? Як би ви зробили?

Джерело