Як у багатьох заміжніх жінок, я маю проблеми зі свекрухою. Олена Павлівна дуже заздрісна, і дуже її зачіпає те, що я люблю гарні, якісні речі.

Ігорчик мій, звичайно, непогано заробляє, але і я не сиджу у нього на шиї. А свої гроші я звикла витрачати на дорогу білизну, гарний манікюр, найкращу косметику.

Олена Павлівна часом приходить до нас і тут же очима на всі боки зиркає. Що нового у нас? Точніше, у мене.

– Ах, які чобітки гарні. Італійські, мабуть? Я, мабуть, приміряю, – кудахтала свекруха прямо на порозі, побачивши мої нові чоботи з найтоншої, чудової шкіри.

Навіть подруги в мене питають дозволу, щоб приміряти щось із моїх речей. А для Олени Павлівни законів етики немає. Взяла і натягла мою красу на свою товсту ногу.

І так із усіма речами. Тільки відучила її по холодильникам лазити. Подобалося їй охати та ахати над червоною рибою, яку я купую.

Якось мені чоловік намагався зауваження зробити. Мовляв, мама таку дорогу рибу не їсть, чому ми їмо та не ділимося?

– Тому що я на неї заробила і буду її їсти. Захочу поділитися з Оленою Павлівною – поділюсь. А ні – значить, ні. Мені подобається їсти бутерброд з кавою на сніданок щодня. Якщо постійно ділитися з твоєю мамою, залишуся сама без сніданку улюбленого, – відповіла я, дивлячись Ігорьку прямо в очі.

Чоловік тоді кивнув. Зрозумів, що не варто змушувати мене ділитися моїми улюбленими продуктами, речами тощо.

Так ось з їжею ми абияк розібралися. Але виявилася в Олени Павлівни ще одна пристрасть – парфум. Звичайно, мій, дуже дорогий парфум.

І тут я вже вдіяти нічого з нею не могла. Побачивши на комоді, тумбочці або у ванній новий парфюм, вона мало не тремтіла. Я одразу вирішила позначити кордони:

– Олена Павлівна, своєю косметикою я не дозволяю користуватися нікому. Взагалі нікому. Тому не чіпайте мої духи. Забороняю.

Металеві нотки в голосі змусили здригнутися навіть мого чоловіка. А ось Олену Павлівну навіть не зачепили. Вона кивнула, але тільки-но я відволіклася, як вона зайшла у ванну і побризкалася дорогими духами.

– Нічого я не бризкалася! – широко розплющивши очі, вимовила свекруха, коли я накинулася на неї зі звинуваченнями.

– Мам, вся ванна кімната пропахла парфумом після того, як ти заходила, – зніяковіло промовив Ігорчик. Дуже соромно йому було за матір, але грубити відкрито він не наважувався.

Ось із цього моменту почалася наша війна. Стала я прибирати парфуми в спальню, так стара і там знаходила для себе якусь справу. То їй треба кватирку у нас відкрити, то оберіг поставити.

Можна було б взагалі відвадити свекруху від нашого будинку, але доньку Ірочку іноді не було з ким залишити. У дитячий садок нам треба було йти тільки через кілька місяців, з малюком сиділа я, тому що працювала на віддаленні. Але якщо мені все ж таки потрібно було в офіс, доводилося викликати Олену Павлівну.

Намагалася я ховати духи, але часом забувала, і тоді половину флакона вихлюпувала на себе свекруха. І спробуй її посвари за це – тут же невинні очі, ображено підібганий рот, хоча вся квартира пахне французькими ароматами.

– Мамо, ці духи шалених грошей коштують! – докорив одного разу Ігор свою матір. – Не треба їх чіпати.

Але, здавалося, Олену Павлівну це ще більше підбурило. Пристрасть користуватися дорогим парфумом посилилася. Мабуть, від цього вона почувала себе шикарною жінкою.

Ну хай би капнула трохи на зап’ястя. Так ні, виливає на голову собі, ще й сумку протирає, щоб усі в метро знали, якими дорогими духами вона користується. А в самої нюху немає абсолютно, мабуть тому і ллє на себе по півфлакону.

Якось купила я дочці набір дитячої косметики. Там і вода запашна є. А оскільки донька теж любила мої флакончики, то я налила її водичку у флакон з-під тих духів, що закінчилися.

Як же я сміялася, коли зрозуміла, що Олена Павлівна і дочку воду на себе лити стала. У колишніх традиціях – щедро та рясно. А оскільки з нюхом все погано, то й не помітила, що вміст розкішної пляшечки – далеко не французький парфюм.

І тут мене осяяло. Почала я збирати використані флакони, особливо ті, що яскраві та красиві. Наповнювала їх дитячою запашною водою і ставила на чільне місце.

Бачачи шикарну пляшечку, свекруха не могла втриматись і бризкала на себе. А менш ошатні, але по-справжньому дорогі залишалися в безпеці.

Розповіла я це чоловікові – сміявся він до кольок у животі. А ще згадав, що в далекому минулому батько десь дістав матері дорогі закордонні парфуми. А сестра розлила їх ненароком.

Ігор був старший, дістав із скарбнички заощадження, купив дешевий одеколон і перелив у флакон з-під парфумів. Мати тоді нічого не помітила, ще й хвалилася перед подружками шикарним ароматом!

КІНЕЦЬ.