Роман не ночував удома з п’ятниці до неділі. Таке вже було не вперше. Однак він не боявся, що дружина закотить скандал. Подумаєш, чого він тільки на свою адресу не чув.

«Якщо любить, значить терпітиме» — подумав він і впевнено переступив поріг свого будинку.

У квартирі було спокійно. Варвара дивилася телевізор, а 5-річний син Матвій грав у кімнаті. Як ні в чому не бувало, Роман зайшов до кімнати і почав переодягатися. Хоча був упевнений, що Варвара вже з сковорідкою за кутом його чекає.

Але ні, ця мадам ніжки витягла, насіння гризе і вдає, що впритул мене не помічає.

– Нічого не хочеш сказати? — не витримавши, спитав Роман.

— Чого це раптом?

— Ну, хоч би привітатись. Ми ж із п’ятниці не бачилися!

– Ти тільки зараз це помітив?

Роман зрозумів, що Варвара не така недалека, як він думав. А правда, що з нею трапилося? Раніше вона не втрачала можливості, щоб поскандалити, а тут на тобі, мовчить. Чи це нова тактика щодо мого виховання? Невже? Як вона там погрожувала мене перевиховати. Тільки особливо нічого не вийшло. Де хочу, там і вночі.

— Я у Кольки був, — сказав Роман.

— А хіба я питала про це?

Ні, ну просто дивовижна жінка!

— Я подумав, що тобі буде цікаво.

— Ні, мені все одно.

Роман не вірив у те, що каже дружина. Він був упевнений, що це все блеф. Образилася і тепер собі ціну набиває. Ну ну. Це ми ще подивимося, хто кого в результаті.

Він подався на кухню. Дуже був голодним. І як було його розчарування, коли він не знайшов нічого поїсти.

— Варя, де їжа? Що це все означає? — крикнув він із кухні, гримаючи каструлями.

— Ми з Матвієм уже поїли. А собі можеш приготувати сам.

Роман не зрозумів у чому річ. Адже за 10 років спільного життя Варвара вперше залишила його голодним.

— Ти що так пожартувала?

– А схоже, що я жартую? Хочеш їсти, йди та приготуй. І взагалі, не заважай мені. Передача дуже цікава.

Вона махнула рукою, давши зрозуміти, що Роман загороджує телевізор.

У результаті йому довелося розщедритися і замовити доставку їжі, тому що готувати він до ладу не вмів. Вічно в нього все підгоряло. Хоча зараз підгоряло в Романа зовсім інше.

Особливо коли він побачив, що його речі не попрасовані. Більше того, навіть не випрані.

— Варя, чому моя сорочка брудна? Зрештою, в чому завтра я піду на роботу? — обурювався він.

– Візьми і випри. Я стежити за твоїми речами не зобов’язана.

Роман був просто шокований тим, що відбувається. Походу назрівав справжній бунт на кораблі!

— Та як же так, Варя? Ти ж знаєш, я не вмію сам прасувати та прати.

— Значить, навчишся чи йди до тієї, з якою ночував ці дні. Вона тобі і приготує, і випре, і попрасує. Мабуть.

У цей момент Роман уже сам почав зриватися.

— Та я ж тобі кажу, що у Кольки був. Ми весь цей час грали у приставку. Мені навіть не було коли відірватися від гри, щоб тобі подзвонити.

У відповідь Варвара лише спокійно кивнула і сказала.

– Чудово! Ти не повіриш, але й мені теж було ніколи тобі готувати, прасувати та прати. І навіть зателефонувати.

Роман не зрозумів про що вона і вирішив перепитати.

— А чим це ти робила?

— Це не має значення. Але хочу, щоб ти знав, що у вихідні мене теж не було вдома.

“Ось це поворот!”

— Стривай, а Матвій?

– А що Матвій? Кілька годин тому забрала його від бабусі.

– І де ти була?

— А це вже тебе не стосується.

Роман грюкнув дверима і пішов у кімнату. Він вирішив, що зараз не найкращий час говорити із дружиною. Цікаво вона влаштувалася. Замість того, щоб розпитувати мене, чому я їй не дзвонив і де був, вона вирішила інтриганку включити. І чому ж година минула, а вона навіть не зайшла зі мною поговорити?

Тут Роман почув голос Варвари і спочатку подумав, що вона вирішила з ним заговорити. А потім зрозумів, що дружина розмовляє по телефону.

— Цікаво, з ким вона спілкується пізно ввечері? – сказав сам собі Роман.

— Так, я пам’ятаю про твою пропозицію і рада її прийняти. Так, звичайно. Заїжджай. Через 10 хвилин я спущусь.

Роман поспішив у кімнату і своїм очам не повірив. Дружина стояла в гарній сукні, а поряд її валіза.

— Варя, що це все означає? Куди ти на ніч дивлячись намилилася?

У відповідь вона посміхнулася йому.

— Припущень немає?

Роман продовжував дивитись на неї як укопаний.

— Я йду від тебе, Рома, — сказала вона і продовжила бризкатися духами.

— Тобто, як іду? До кого? Куди?

– До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду твої витівки терпіти? Хочу ночую, хочу не ночую. Такого я не буду терпіти.

Тут вона Романа остаточно шокувала. Адже він був абсолютно впевнений, що його дружина ніколи і нікуди не подінеться. Та й кому вона з дитиною потрібна?

— Стривай, а як же я? Як же Матвій?

— За Матвія не хвилюйся. Він поки що поживе з бабусею. З твоєю мамою.

Роман розсміявся і відповів:

– Дуже смішно! Має однокімнатну квартиру і вони там просто не зможуть жити удвох. Там місця не вистачить.

Варвара кивнула головою.

– Все правильно. Тому твоя мати погодилася пожити в нас.

Тільки не це! У Романа зі своєю матір’ю відносини були дуже напружені, а тут ще це.

Він намагався переконати Варвару не йти і навіть благав пробачити його. Хоча ще кілька місяців тому в обличчя говорив їй про те, що вона нікчемна і взагалі жоден нормальний чоловік у її бік не подивиться.

Роман був упевнений, що Варвара нікуди від нього не подінеться і все життя буде терпіти його витівки. Робити все так, як він хоче і вкотре не показувати характер.

Але все виявилося зовсім інакше.

— Варя, це помста? Ти серйозно?

— Та сама, яку подають у холодному вигляді.

– Так, такого я не очікував.

— А я попереджала, — нагадала йому дружина.

– Коли?

— Коли сказала, що коли хоча б ще раз ти ночувати не прийдеш, то я тебе провчу і піду, але ти не повірив і довго сміявся. Тож розхльобуй тепер, коханий.

У двері зателефонували. На порозі стояла свекруха.

— Мая Василівна, проходьте, розташовуйтеся і будьте як удома. Тепер Ви тут господиня. Через місяць, як облаштуюсь, я Матвія заберу. Далі вже самі вирішуйте, що робити з цією квартирою та вашим сином.

Варвара кинула зневажливий погляд на Романа і пішла. А він залишився наодинці з матір’ю, яка вже починала йому з порога диктувати свої правила. І чи вартувало це того, не ночувати вдома?

КІНЕЦЬ.