Мене не відпускає думка про ім’я мого чоловіка. Я дуже люблю його, він у мене просто золото. Але Устим…

Хто взагалі так називає дітей? Коли ми тільки почали зустрічатися, все було простіше: подругам я говорила, що мого коханого звуть Степан, особисто нікому його не представляла, та й у людних місцях ми з’являлися рідко.

Але після весілля випливло безліч нюансів! На весіллі мені довелося пояснювати Устиму, чому всі звуть його чужим ім’ям, а рідні зрештою витягли з мене правду. Але й це не найбільше лихо…

От будуть у нас діти. І як їх зватимуть по батькові? Устимівна? Устимович? Та це ж якийсь пережиток минулого, слово честі! Я уявляю, як з них знущатимуться однокласники!

Що мене дивує, то це батьки Устима, які свідомо назвали свого єдиного сина так. Адже вони начебто і люди освічені, і з головою у них все гаразд…

– А мені подобається ім’я мого сина! — якось сказала свекруха. — Устимчик… Як гарно звучить! У мене був знайомий у дитинстві, така розумна людина!

Все у нього виходило, у всьому він був фахівцем. А ти знаєш: як корабель назвеш, так він і попливе. От я й назвала свого синочка Устимом, щоб він перейняв добру долю. І вийшло!

Подивися, який він у мене: і гарний, і спритний! – І що? Ніколи у нього не було проблем через ім’я? – Запитала я. – Та що ти прив’язалася до нього, що тобі не так?!

Ось уперше бачу людину, якій не подобається, як зветься хтось інший. Він ніколи не мав проблем: і з дівчатами все було добре, і друзі у нього є, і на роботі все гаразд.

Тільки тебе це непокоїть. Боїшся, що по-батькові погано звучатиме? Так треба просто дати дитині нормальне ім’я. Наприклад, Божен. У нас так директора школи звали… І тут я зрозуміла, що то кінець.

Нормальних людей у цій сім’ї немає. Божен Устимович – що це взагалі таке?! Єдина надія – умовити чоловіка змінити своє ім’я на якесь нормальне.

Хоч би й на Степана! Але боюсь, він мене не зрозуміє. Як краще йому про все це сказати? Адже кохання коханням, але перед людьми соромно.

КІНЕЦЬ.