Борис прокинувся в чудовому настрої, хоча сам не міг пояснити, звідки це відчуття радості. Можливо, це була хороша погода, вихідний день або ж запах млинців, який доносився з кухні.

— Люба, чому ти так рано встала? Адже сьогодні вихідний!
— Забув? Я ж збираюся до сестри в село. Поїдеш зі мною?
— Ти ж знаєш, я не люблю твою сестру. Ти краще їдь сама. А я тим часом подарунок тобі на день народження куплю. Що ти хочеш, до речі?
— Ні-ні, любий, цього разу сам щось вигадай. Ми ж уже двадцять п’ять років разом, а ти завжди даруєш тільки за моїми підказками. Давай, здивуй мене сам!

Після сніданку дружина поїхала на автовокзал, і у Бориса залишилася доба, щоб придумати, як здивувати її. Він довго міркував, але жодних ідей не було. І ось, гуляючи вулицею, він задумався: «Може, купити їй коробку дорогих цукерок? Ні, вона ж образиться…»

Фантазія більше нічого не підказувала, тому Борис вирішив піти в торговий центр і подивитися, що там можна вибрати. Спершу він запитував у продавців, що можна подарувати дружині. В одному з відділів йому порадили модну блузку, але, уявивши дружину в ній, Борис відмовився від цієї ідеї.

Продавці в іншому магазині пропонували різний посуд – від ваз до сковорідок. Борис почухав потилицю і пішов далі. У господарському відділі, серед різних дрібниць, його увагу привернула невелика пластикова коробочка з багатьма відділеннями – таблетниця.

— Ось, це те, що потрібно! – зрадів Борис і пішов до каси. Купивши таблетницю, він ще трохи походив по магазину, підбираючи додаткові дрібниці до подарунка.

Повернувшись додому, Борис загорнув свою покупку в подарунковий папір. Він був задоволений собою і уявляв, як дружина розгортатиме подарунок. Навіть засміявся, уявивши її реакцію.

Наступного дня Дарина увійшла в квартиру й побачила сяючого чоловіка з квітами і подарунком. Він вручив їй подарунок і з нетерпінням чекав, коли вона його відкриє:

— Ну, Даша, швидше відкривай! Я ж старався.
— Почекай, я спершу вмиюся й переодягнуся.
— Ні, спершу відкрий. Ну будь ласка!

Дарина не витримала, розгорнула пакет і побачила таблетницю.
— Таблетниця? Ти серйозно?
— Це чудова річ, правда? Дивись, я все розклав і підписав.

Настрій у Дарини зіпсувався, вона навіть образилася:
— Краще б я тобі сказала, що купити. Сюрприз не вдався.

Вона вже збиралася закинути таблетницю в дальній ящик, але Борис наполягав:
— Ну подивися, тут же всі баночки підписані… А ось тут таблетка для гарного настрою. Відкрий, не сердься!

Дарина нехотя відкрила кришечку, а там лежало золоте кільце. Борис щасливо усміхнувся — сюрприз вдався. Дарина приміряла кільце й розплакалася:
— А я й справді подумала, що ти подарував лише таблетницю…

КІНЕЦЬ.