Чи уявляєте ви, що через тарілку супу та бутерброд може статися сімейний скандал у звичайній родині, яка не стоїть на порозі тотального недоїдання?

От і я не уявляла досі. Виявилося, що свекруха дорікала нашому сину, своєму рідному онуку, їжею. Дізналися ми про це випадково, ще й винні із чоловіком залишилися.

У нас із чоловіком немає фінансових проблем. Іпотека обійшла нас стороною, кредит за машину виплачено, декрет вже два роки, як позаду. Заробляємо ми нормально, я вважаю. Це дозволяє нам не розглядати цінники в магазинах і не вираховувати судомно, а чи вистачить ще она один пакет молока.

Батьки нашої допомоги поки теж не потребують. Мої батьки ще працюють, свекруха на пенсії, але ночами підробляє якоюсь консьєржкою або сторожем, щось таке. Хоча гострої потреби в цьому немає, це її вибір.

– А чого мені не підробляти? Яка різниця, де мене безсоння наздоганяє? Що я вдома в телевізор до ранку вирячуюсь, що на роботі. Тут хоч гроші платять, хоч якась користь.

Останні пів року свекруха ще почала сидіти з нашим сином. Після того, як ми почали водити його в садок, дитина стала хворіти нон-стоп. Справа була навіть не в тому, що я постійно мусила брати лікарняні, ні, начальство йшло мені назустріч і я могла працювати з дому. Але для здоров’я сина постійно сидіти на будь-яких ліках шкідливо.

Хтось, звичайно, вважає, що так виробляється імунітет, але навіщо воно таке потрібна, якщо дитина з місяця три тижні проводить з температурою в ліжку.

До трьох років, до походу в садок, син теж хворів іноді, але не так часто. Іноді тато вірус якийсь із роботи притягне, іноді в магазині щось підчепимо. Болячок вистачало.

Ми вирішили, що дитина у нас одна, запасних немає, тому ставити далі експерименти над її здоров’ям нам не хочеться. Було вирішено наймати няню, яка з ранку до вечора по буднях сидітиме з ним. Але як тільки про це дізналася свекруха, одразу ж стала стіною – ніяких сторонніх людей поруч з онуком.

– Чи ви при своєму розумі? Це ж так страшно – залишати у своїй квартирі зі своєю дитиною зовсім незнайому людину. Та ще й гроші їй платити! Таке відчуття, що онук сирота, у нього бабусь нема!

Я нагадала, що мої батьки самі ще працюють, тож у будні нам допомагати не зможуть. А свекруха працює ночами, отже, вдень відсипається. Навряд чи їй вистачить сил ще й з онуком поратися.

– А ви за мене не вирішуйте, коли мені спати, а коли ні. Кажу вам, ніяких няньок, я сама з онуком сидітиму!

Цей варіант був ще кращим, тим більше не ми вмовляли свекруху, а вона сама зголосилася. Ми приводили сина до неї вранці, а ввечері забирали чи я, чи чоловік.

Жодних проблем не очікувалося, та й на які можна очікувати проблеми від рідної людини. Вона ж не перший день з онуком сидить, просто раніше це було не так регулярно.

З собою ми сину давали змінний одяг, дещо з іграшок. Чоловік запитав у мами, скільки їй потрібно буде виділяти грошей, так отримав образу – що це, рідна бабуся просто так з онуком не посидить, які гроші? Ні, так ні наша справа була запропонувати.

Син вранці завжди дуже важко прокидається, дуже сильно вередує, все йому не так, нікуди він не хоче, постійно сльози в три струмки. Так було і в садку, і при підйомі до свекрухи. Тому до звичних ранкових істерик ми вже звикли та не звертали на це уваги.

Як і до того, що син вранці відмовляється їсти, бо запхати щось у дитину просто неможливо. А якщо його залишити наодинці з тарілкою, то в ній він і засне.

Але останнім часом син почав снідати. Істерики нікуди не поділися, але від сніданку він не відмовлявся. Я на цьому не акцентувала, щоб не злякати, а чоловік зазвичай до цього часу ще не вставав, тому не бачив, яке тут диво дивне.

Нещодавно чоловікові треба було на роботу раніше, тому встав він разом із сином і став свідком його сніданку.

– Треба ж! І з чого таке диво? Ти чого це так на кашу накинувся, синку? – здивувався чоловік.

– Щоб бабуся не лаялася, що я знову ненагодований прийшов. Вона каже, що я й так надто багато їм, – видала дитина, а в нас із чоловіком відвисли щелепи.

Ми уточнили в сина, а як саме бабуся каже, син і видав, що вона лається, що онук дуже багато їсть, ніби його вдома зовсім не годують. Я була в шоці. Сказати таке маленькій дитині – це свекруха молодець. Не нам, батькам, а дитині.

Везти дитину кудись вже не хотілося. Чоловік зателефонував мамі, дав відбій, а я відпросилася у начальства працювати цей день з дому. Нам із чоловіком було про що подумати. Ситуація якась дика виходила.

Тиждень ми до бабусі дитину не возили, а самі думали, що це було і як тепер вчинити. Відповідь знайшлася сама – свекруха на вихідні вирішила відвідати онука, якого давно не бачила.

– Ось як! Я думала, що дитина хворіє, тому ви його не возите, а він мало не по стінах бігає, – здивувалася вона.

– А ми не хотіли, щоб він тебе об’їдав, – пояснив чоловік, вирішивши одразу пояснити ситуацію.

Вона почала обурюватися, що такого не говорила, але ми вже досить розпитали сина, що говорила бабуся, тож напрямок розмови уявляли.

– Так, ляпнула я таке кілька разів! -випалила свекруха, коли зрозуміла, що відмовлятися марно. – Але й ви, теж гарні! На цілий день віддаєте дитину, і зовсім не цікавитеся, чим я її годуватиму. А я, між іншим, пенсіонерка, я грошей не друкую!

– І багато у вас п’ятирічна дитина з’їдала?
– Відчутно, за тиждень! А ви навіть фруктів йому з собою давати не здогадувалися!

Чоловік нагадав, що порушувалося питання з грошима, які ми готові були платити “дбайливій” бабусі. І як вона обурювалася на цю тему.

– Один раз обмовились – запропонували вони! Треба було не пропонувати, а просто переказувати гроші та й все! Я вашу дитину годую, розважаю, а їм і на думку не спадає хоча б на їжу йому скидати!

Так, нам з чоловіком навіть на думку не спало, що бабуся може маленьку дитину дорікнути їжею. І це замість того, щоб просто набрати мене чи чоловіка та сказати, що непогано б скинутися на харчування дитині, бо їй це важко. Взагалі без жодного питання так і зробили б.

Натомість вона на нас образилася, відігралася на дитині, і ще обурюється, що ми не стали її вмовляти взяти гроші або не здогадалися їх переказувати.

Та ми з чоловіком якось звикли, що люди спілкуються словами через рот, телепатією не обдаровані. Ми отримали однозначну відмову в грошах, прийняли, зрозуміли та заспокоїлися. Хто ж знав, що свекруха так грає роль?

Тепер велике питання, як із цієї ситуації виходити. Свекрусі залишати дитину я не хочу, раптом знову ми про щось не здогадаємося, а потім винні будемо. Хоча вона і вважає, що конфлікт улагоджений, і все можна продовжувати з урахуванням фактів, що відкрилися.

Віддати зараз сина в приватний садок – значить зі свекрухою стосунки зіпсувати остаточно, а вона образиться точно, тут до ворожки не ходи. Та і як би син знову не почав там хворіти постійно. З нянею все також неоднозначно.

Підкинула нам свекруха проблему. А все що треба було, так це словами через рот пояснити свої вимоги.

КІНЕЦЬ.