Іноді життя приносить удачу, іноді нещастя, але вірити, що виною тому розбите дзеркало чи якісь інші забобони, мені завжди здавалося надуманим. Але моя дружина вірить у забобони і це погіршує наше життя. Вона стверджує: “Якби вони не були правдою, їх би не існувало!”

Все почалося з простого: на бузку вона шукала квіточку з п’ятьма пелюсточками. Коли ми тільки починали зустрічатися, ми бігали, взявшись за руки, по лугах і лісах неподалік від нашого міста, а моя майбутня дружина нічого не робила, а тільки стояла під деревом в період цвітіння бузку.

– Якщо я знайду і з’їм цю квітку, то нам пощастить, – казала вона мені щоразу.

Це було смішно, але не критично і я сприймав це як жарт. Особливо, коли їй в цій справі щастило.

Гірше було, коли вона не могла знайти цих п’ять пелюсточок. Тоді з нею не збалакаєшся.

– Ти ж вчора знайшла і з’їла. Невже цього мало?, – запитав я її.

– Ні, цього мало. Потрібно і сьогодні!, – відповідала мені Алла.

Звичайно, ідеально було б зіграти весілля в травні, коли дерева цвітуть і кругом така краса. Але це не в нашому випадку, бо травень місяць не щасливий для таких подій, як весілля.

Я поступився, але потім дізнався, що весілля не може бути навіть у суботу! Я поняття не маю, де вона це взяла. А як щодо сукні?

– Ти не повинен бачити її до весілля!, – заявила Алла.

Гаразд, я це знаю, але потім мою майбутню дружину понесло.

– Мені потрібні закриті туфлі, тому що відкрита п’ята або пальці – до нещастя.

– Ти щоб міцно тримав обручки. Боронь Боже, щоб вони не впали, бо все, до розлучення ця прикмета! І краватку-метелик не вдягай, щоб ти від мене не полетів!

Навіть не пам’ятаю, що Алла ще мені торочила. І, чесно кажучи, я вже не брав до уваги її настанови. Але оскільки я знаю, що на весіллях поширені забобони, я пообіцяв Аллі, що все в нас пройде так, як вона того хоче.

А потім почались наші будні…

Останнім часом моя дружина майже не виходить з дому, боїться, що чорна кішка перебіжить їй дорогу і вона впаде у відкритий люк.

Більше того, вона буквально вивчає забобони, тому постійно щось стається, що ускладнює їй життя. У ванній у нас єдине дзеркало, і воно міцно закріплене, щоб випадково не розбитися. (7 років нещастя). Вікна мало відчиняються, щоб через них не залетіла пташка (нещастя).

Я просто на кожному кроці чую якісь забобони з боку дружини.

Я не знаю як впоратись з цією “дивиною” Алли. Я розумію, що ті забобони, якими оточує себе моя Алла, характеризують її слабкість або якусь невдачу, це ознака того, що вона не може впоратися з чимось сама. Мабуть, я запишу дружину до спеціаліста бо сама вона з тим не впорається.

Або ж розлучення, але це вже крайній випадок.

Що робити в такому випадку? Як мені допомогти Аллі?

Джерело