Мамо мого чоловіка Валентина Павлівна дотримується принципу, що у світі є дві думки – її та неправильна. Другий принцип полягає в тому, що її Ромчик вартий найкращого.

Рома вже має зразкову матір: розуміючу, гарну господиню, правильну. Звичайно, другу таку жінку не знайти, але невістка має розуміти, що вона і так №2, зате їй є до чого прагнути.

Тоню, першу дружину Романа, його мама вважала замарашкою. В університеті не вчилася, працює в магазині, яскраво фарбується, неприємно сміється, погано миє сантехніку.

Коли Роман розлучився з Тонею, його мама стрибала до стелі сусідів згори. От би тепер синочок знайшов гідну жінку! Але Ромчик одружився зі мною.

Спогади свекрухи одразу переписалися. Виявляється, Тоня була гарною дівчинкою. Так, неосвічена, але вона не командувала! Фарбувалася занадто, але так вона хотіла бути привабливою в очах чоловіка, просто їй не вистачало стилю!

Прибирати могла б і краще, але зате вона не закочувала очі, коли в суботу ввечері її ввічливо просили помити вікна і накрити на стіл перед приходом подружок свекрухи.

Все почалося ще на нашому весіллі. Свекруха поправляла на мені сукню, примовляючи: «Танюшко, погано погладила тут, складки утворилися».

Я здивувалася: «Валентино Павлівно, все нормально із сукнею. І я Олена». Свекруха сердито глянула на мене: «Ну так, ти не Тоня». Коли вона відходила, мені почулося: «А шкода».

На бенкеті Валентина Павлівна 30 разів назвала мене Тонею. Голосно скаржилася своїй сестрі, що нова невістка багато їсть. Під час першого танцю відсунула мене убік і вальсувала з Романом.

А її тост я ніколи не забуду: «Живіть дружно і не поспішайте з дітьми, адже це велика відповідальність. Багато хто розлучається через те, що жінка не готова бути дружиною і матір’ю».

Грошей на квартиру ми не мали, тому поїхали жити до свекрів. Кімнатка Романа на 8 квадратів стала нашою спільною, батьківська спальня дісталася свекру, а Валентина Павлівна перебралася до просторої зали, яка до того часу служила вітальнею.

З порога свекруха почала розповідати, куди складати каструлі та як прасувати штори. Потім додала: «Переодягайся, а то сукню забрудниш, коли посуд митимеш».

Виявилося, що перед весільним банкетом батьки Вови вирішили вдома «нормально поїсти». Зі столу прибрати не встигли, на ньому красувалися брудні тарілки, прилади, лотки.

«Ще плиту помий, будь ласкава. Я смажила оладки та заляпала покриття», – загадала Валентина Павлівна і пішла читати книжку перед сном.

Посеред ночі вона приперлася до нас, щоб рахувати подаровані гроші. Відразу почала прикидати, що на них купити. Спочатку зупинилася на новій пральній машинці:

«Ти ж гору одягу привезла! Не уявляю, навіщо заміжній жінці стільки коротких суконь. Боже, ось таке я б точно не вдягла ніколи».

Прокинулися ми о 6-й ранку – Валентина Павлівна прийшла провітрювати нашу кімнату. Приміщення заповнилося її скрипучим голосом: «А вже осінь прийшла у мій сад». Стояла дощова осінь.

Я вважала, що невістка зобов’язана поважати свекруху, це ж мати мого чоловіка. А вона має зрозуміти, що я їй не конкурентка. Ха!

Валентині Павлівні не подобалося все, що я роблю. Будь-які мої спроби завести людську бесіду вона припиняла. Щодня в неї було для мене до 10 реплік на кшталт:

– Хто тебе вчив картоплю чистити? Я розорюся, якщо ти будеш такими шматками шкірку знімати.

-Тюль погладила? Чому відразу прасувальну дошку не прибрала?

– Не читай у вбиральні, світло не безкоштовне.

– Спробувала твої голубці – мені не сподобалися. Але іншого ти нічого не приготувала, тож ми з батьком їх з’їли. Ох, і печія тепер – нагодувала невісточка, нічого не скажеш.

Мама Романа одразу сказала, що комуналку ділимо «на дві родини». Вона збирала платіжки і робила розрахунки, потім давала нам папірець із сумою – його треба було одразу оплатити готівкою.

Якщо прямо зараз грошей не було, бо ми з Романом якийсь час працювали на одному підприємстві, і нам часто затримували зарплату, свекруха шаленіла і йшла дзвонити своїй сестрі.

Потрібно ж було терміново розповісти про те, як невістка-вертихвістка вирішила, що може жити за рахунок свекрухи.

Продукти купували окремо: я – для нас із чоловіком, свекруха – для них із батьком. При цьому куплене мною м’ясо могло випаруватися за ніч.

Коли я питала, чи не брала вона його, та репетувала: «Ти мене злодійкою зараз обізвала?! Та здалося мені твоє м’ясо!» – і йшла дзвонити сестрі. Треба було поскаржитися, що невістка її об’їдає. Тоня ось, хоч і була простою дівчиною, але хоч не їла стільки!

Якоїсь миті вона заборонила нам користуватися холодильником. Раніше для нас було виділено одну поличку, а продукти, які потрапили на полиці свекрухи, апріорі ставали її власністю.

Але вона втомилася, що загальна електрика витрачається на охолодження моїх продуктів. Потім під заборону потрапили плита, мікрохвильова піч, чайник.

Мовляв, я довго займаю кухню, моїми котлетами несе на весь будинок, а ще я краду її пакетики «Lipton».

Ми з чоловіком переглянули сайти оголошень та купили маленьку холодильну камеру, настільну плитку на 2 конфорки, каструлю, похідну сковорідку. Все довелося запхати в нашу кімнату.

Окремі тарілки, чашки, ложки ми купили раніше, але тепер їх забрали до своєї кімнати.

Свою неприязнь до мене свекруха почала проектувати і на сина. Почала дорікати Ромі за те, що він довго миється, голосно розмовляє, перестав говорити їй, скільки грошей отримав. І взагалі, навіщо він привів у будинок «цю приживалку»?

Чоловік захищався, але вважав, що якось проживемо. Є дах над головою – це головне. А свекру було однаково. Майже весь час він зависав з чоловіками в гаражі. Намагався не світися і з дружиною особливо не спілкувався.

Якоїсь миті Валентина Павлівна заявила, що вона не меценат. Ми маємо платити їй за проживання фіксовану суму на місяць. На мої благання переїхати чоловік відповідав: «Дорого». Ми платили, але так і лишилися на пташиних правах.

Свекруха завжди ходила по нашій кімнаті, перекладала мої речі, могла «випадково» пролити каву на ліжко або накришити тістечком. Якось викинула мої нові чобітки, бо це «колгосп шалений». І мій терпець урвався.

Я заявила, що віднімаю вартість чобіт із нашої щомісячної плати, і змусила чоловіка поставити у двері замок. Раніше мати забороняла, а Роман “не хотів нагнітати”. Так наступного ранку ця жінка зняла двері з петель!

Я у відповідь замовила потужні броньовані двері з доставкою того дня, коли свекруха зібралася провітритися з подружками.

Я спеціально взяла вихідний і викликала майстра. Уточнила, що двері має бути дуже важко зняти. А ще потрібно старі двері прикріпити до каркасу ліжка у залі.

Чоловік подивився на мене дивно, але приладнав двері до лежбища свекрухи. Я накинула згори матрацик і пішла пити каву. Свекруха повернулася вночі.

Вранці Валентина Павлівна жалілася, що майже не стуляла очей: чи то в боці щось кололо, чи то я так голосно хропла, що навіть через стінку було нестерпно слухати цю какофонію.

Потім вона застеляти ліжко. Її волання чув весь район. Вона намагалася змістити двері, але марно. Кричала, викликала поліцію. Ті приїхали, послухали її і поїхали.

А одного чудового дня Роман повідомив, що їде у відрядження на 2 місяці. Компанія відкриває нову філію. Якщо він себе проявить, дадуть підвищення – їхати точно треба. Перед від’їздом коханий попросив мене не лізти на рожен і обіцяв, що все налагодиться.

Свекруха почала відриватися на повну. Одного дня заявила, що мої шкарпетки забили зливний фільтр. Так що тепер я свої речі пратиму вручну. Я почала ходити з пакетами одягу до батьків, але Валентина Павлівна не заспокоїлася.

Вранці вона раптом заявила, що вони з батьком їдуть на дачу, бо зі мною на одній території перебувати неможливо. Вони справді поїхали, пообіцявши повернутися за тиждень, а то й два. На радощах я взяла відпустку, а потім пролунав грім.

Безтурботність того ранку зіпсував дзвінок Валентини Павлівни. Вона попросила мене приїхати на дачу. У неї підскочив тиск, чоловік пішов кудись із сусідом, вона сама.

Так, ми не ладнаємо, але чи могла б я переступити через свою гординю і приїхати? І заразом купити ліки, бо біля дачі нормальної аптеки немає.

Півтори години тряслася в автобусі поганою дорогою, щоб застати маму Романа за копанням у грядках. Вона прощебетала, що знайшла пігулки, їй краще. Але коли я вже приїхала, може, чаю поп’ємо?

Ще сильніше я здивувалася, коли вона почала вмовляти мене нарвати квітів, щоб удома у вазу поставити. Повернувшись з оберемком півонії, я вирішила прощатися і валити звідси.

Ближче до міста почали приходити повідомлення про пропущені дзвінки від чоловіка. Нарешті з’явився мобільний зв’язок, в дорозі його не було взагалі або він зникав.

Щодня ми з Романом зідзвонювалися ближче до 19.00, бо з ранку і до 18.00 він працював і не міг говорити. Не розуміючи, що могло змусити його дзвонити мені вдень, я набрала чоловіка. Він збив виклик і не брав слухавку ще близько години.

А потім передзвонив і сказав, що подає на розлучення.

Роман повернувся за 3 дні. Сказав, що знає про мої зради, наказав збирати речі. За допомогою сліз я з’ясувала, що того дня йому став телефонувати його дядько, чоловік сестри мами. Він навіть написав СМС та попросив терміново передзвонити.

Роман розхвилювався, вирвався на кілька хвилин і набрав дядька. Той і повідомив: “Дружина твоя чоловіків додому водить, поки тебе нема. Люди давно про це говорять, але мені не хотілося плітки передавати. Але ось зараз вона з якимось з під’їзду виходила!”

Чоловік став дзвонити мені, але абонент був не абонент – мабуть, вимкнула телефон. Я почала виправдовуватися – їздила, мовляв, до твоєї мами на дачу! Ти дзвонив, коли я їхала назад, а там майже всю дорогу немає зв’язку, а сам знаєш.

Чоловік сказав, уже поговорив із мамою. На дачі мене не було. Більше того, його мама дзвонила мені з якогось важливого приводу, але я звернула розмову, а в слухавці почувся чоловічий голос.

Може, Валентині Павлівні здалося, вона нічого не стверджує, але не здивувалася б, якби дізналася, що невістка ходить на ліво, доки синочок у відрядженні.

Я намагалася з’ясувати. Хто говорив про мої зради? Що дядько робив біля нашого дому? Чому його мати нахабно каже не правду?

У Романа відповідей не було, він тільки знизував плечима. Потім погодився, що ситуація дивна, але краще нам пожити окремо і все обміркувати. Його дістали вічні конфлікти в будинку. З Тонею його мати теж не ладнала, але до такого не доходило.

Мені стало так прикро, що я зібрала речі і поїхала до батьків. Я не могла зрозуміти, як Валентина Павлівна здогадалася до такої підстави. Чому Роман вірить їй, а чи не мені? Чи потрібно взагалі намагатися щось йому довести?

Моя мама сказала: «Просто запий водою». Потім додала: “Вони ж там всі ку-ку”.

Свекруха так раділа перемозі, що знову і знову смакувала її зі своєю напарницею-сестричкою. Тією самою, яка підготувала свого чоловіка, дядька Романа, і донесла йому «чутки» про мене.

Яка прийшла до нас полити квіти, але побачила біля під’їзду мене з лівим чоловіком і, будучи пристойною жінкою, відразу зателефонувала своєму чоловіку.

Плакалася, що не може розповісти про таке ні сестрі, ні племіннику, якому нахабно зраджують, доки він заробляє на шматок хліба для сім’ї. Краще про таке Роману нехай розповість дядько. Тільки не треба казати, що мене саме тітка застукала.

План був надійний як швейцарський годинник, але не варто було обговорювати його телефоном, забувши про те, що син уже не у відрядженні і після роботи приходить додому. Зібравши кілька частин пазла, Роман влаштував усім розбір польотів і прозрів.

Чоловік кілька днів жив під моїми вікнами, носив квіти, стояв навколішки. Мені було дико прикро, але водночас і приємно. З дому він пішов, якийсь час ночував у приятеля. А коли запропонував винаймати квартиру в іншому місті, я погодилася.

Вчора Валентина Павлівна мала день народження. У гості нас ніхто не кликав. А ми їй і не дзвонили.

Джерело