— Не забудь, у мене в суботу ювілей! – у сотий раз нагадала Ніна Юріївна своїй доньці Карині. – Приїжджайте раніше, до основних гостей.

— Мамо, та пам’ятаю я все, – відповіла та. – Ми неодмінно будемо. Не потрібно по сто разів нагадувати одне й те саме. Скажи спасибі, що після твоїх витівок Вова взагалі погодився прийти.

— Ну знаєш! Ви вічно все плутаєте, а я потім перед людьми червонію! – обурилася Ніна Юріївна і кинула слухавку.

Свою маму Ніну Юріївну Карина завжди вважала людиною важкою. Вона була жінкою активною, діяльною, але схильною до перебільшень, а ще дуже образливою. Причому здогадатися, що цього разу засмутить маму, у Карини ніяк не виходило.

— Ти що, завела собі хлопця? – ображено заявляла Ніна Юріївна, зустрівши доньку з навчання на годину пізніше. – Ну все! Треба купувати дитяче ліжечко і пелюшки. Скоро буду няньчити онуків. Яка ганьба на наші з батьком голови!

— Мамо! – обурювалася Карина, яка в цей час малювала в коледжі стінгазету. – Ну які онуки?! Якщо в мене хтось з’явиться, ти дізнаєшся про це першою!

— Звісно! – страждала Ніна Юріївна ще сильніше. – Надій немає, якщо немає хлопця зараз, значить, заміж моїй доньці вийти не судилося. Залишишся старою дівою.

— Мамо, та визначся ти вже, дитина в пелені це погано чи те, що старою дівою залишуся! – реготала Карина.

А Ніна Юріївна ображалася ще сильніше, адже дочка і чоловік її претензії пропускали повз вуха. А вона так намагалася бути всім корисною і потрібною. Ніна Юріївна завжди була в батьківському комітеті, а ще старшою по під’їзду і по будинку, головною в їхньому садівничому товаристві. Загалом, поєднувала безліч посад і майже ніколи цим не обтяжувалася.

Від доньки Ніна Юріївна теж завжди вимагала багато чого, наприклад, хотіла, щоб та неодмінно отримала диплом з відзнакою. А коли це вдалося, вважала, що він недостатньо престижний.

Нареченого Карини Володимира Ніна Юріївна теж вивчила з усіх боків і не схвалила:

— Що це за професія для чоловіка – кухар?! – обурювалася майбутня теща. – Це ж жіноча справа готувати. І взагалі, він усе життя проводитиме у фартусі? Де цей твій Володимир працює? У забігайлівці, де шашлик учора ще повз пробігав?

— Взагалі-то, він поки що тільки стажується, але вже в одному з найкращих ресторанів міста, – відповіла матері Карина. – Вова дуже талановитий, його заливне навіть на якомусь конкурсі відзначили.

— Ну, звісно, поки одні чоловіки займаються справжніми чоловічими справами, твій чоловік здійснює подвиги, обробляючи на кухні оселедець. Просто приклад доблесті, а не чоловік! – фиркнула Ніна Юріївна.

— Мамо, я в будь-якому разі вийду за Володю! – сердито сказала Карина. – Твій дозвіл тут не потрібен. Просто хотіла вас познайомити.

— Не могла нареченого краще знайти?! – обурилася Ніна Юріївна. – Та ось хоч сусіда взяти Мишка. Людина магазин тримає продуктовий. Солідний, серйозний хлопець. Не те що твій кулінар!

— Знаєш, мамо, чи не ти сама кілька днів тому про цього самого Мишка говорила, що він підозрілий тип? Чи мені це здалося? І нічого подібного і близько не було?

— Ну, знаєш! Хіба мало що я сказала. А ось тут подумала і вирішила, що з таким зятем було б непогано жити.

Карина у відповідь тільки закотила очі, вона чудово розуміла, чого варті мамині розмови. А коли через рік сусіда Михайла відвезли під білі руки, заарештувавши за якесь шахрайство, Ніна Юріївна сама сказала доньці:

— Ось, бачиш, не дарма я сказала вибирати Володю! З кухарем завжди сита будеш. А Мишко он торгаш, сьогодні був магазин, а завтра немає.

— Мамо, та все ж було з точністю до навпаки! – закричала Карина. – Ти ж навіть на весіллі мені пропонувала придивитися до інших чоловіків і зробити правильний вибір. А зараз поводишся так, ніби нічого цього й не було.

— Не було такого, – впевнено заявила доньці Ніна Юріївна. – Ти все вигадуєш, щоб мене заплутати. Я з самого початку говорила, що з Мишком краще не зв’язуватися, гарний він хлопець.

Із Володимиром Карина жила просто чудово, той швидко просувався кар’єрними сходами. Зі стажистів перейшов у кухарі, потім став помічником шефа, а в тридцять років її чоловік із гордістю отримав запрошення в новий ресторан. Йому запропонували посаду шеф-кухаря і хорошу оплату, а ще можливість самостійно набирати команду.

Звісно, на відкриття зять запросив і Ніну Юріївну з чоловіком Георгієм Савелійовичем. Той із зятем легко знаходив спільну мову і взагалі всіляко намагався їх із дочкою підтримати. Але у відкрите протистояння з дружиною тесть не вступав, тримався подалі від домашніх воєн. Його цілком влаштовувало, що більшу частину часу Ніна Юріївна зайнята громадською роботою.

На відкритті ресторану сталася перша серйозна сутичка тещі і зятя. Ніна Юріївна почала дратуватися і бурчати ще на вході:

— Чому так довго стрічку не перерізають? Ми ж під дощем мокнемо.

— Мамо, вони чекають приїзду мера, тому всі й стоять на вулиці. Сама подумай, такий важливий гість, це ж престижно! – пояснювала Карина Ніні Юріївні.

— Та мені хоч хто, їсти вже хочеться. Сподіваюся, твій чоловік справді розстарався, і нас нормально нагодують. А не подадуть холодний рис із клейкою рибою і дешевою імітацією ікри.

— Мамо, це не японський ресторан, тут українська кухня, – пояснювала Карина. – Ну досить! Що ти все страждаєш? Стоїмо під парасолькою, нічого страшного.

— Відразу видно, що зять тещу не поважає, – відповіла їй Ніна Юріївна. – Інший би вже мене всередину провів. А цей твій стоїть там за склом, посміхається.

Нарешті, найважливіший гість приїхав, відбулося відкриття. Гостей розсадили по місцях, почалася подача страв, і тут Ніна Юріївна, спробувавши вроздріб місцеві настоянки та інші напої, виступила як найшкідливіший ресторанний критик.

— А що це капуста в борщі лопухами бовтається? І чому у вас пироги не такі рум’яні, як треба?! – обурювалася вона. – Де млинці з ікрою? Я не збираюся найдешевше пробувати.

— Мамо, поводься пристойно! – намагалася урезонити Ніну Юріївну дочка, але та тільки більше розпалювалася.

— А звідки це у вас у рецептах української кухні взялися манти, а не наші вареники? Чому вони з грибами? І взагалі, що це за дивний набір страв?! – голосно обурювалася Ніна Юріївна. – І подайте мені вже десерт, а то не влізе. І так пояс зняла. До речі, де жива музика? Вона була заявлена, тут дами хочуть танцювати!

Коли музиканти все ж з’явилися на сцені в ніші, Ніна Юріївна потягла на імпровізований танцпол у центрі залу мера. А потім випадково приземлилася комусь у тарілку, не вписавшись у поворот у танці. Наостанок жінка зажадала загорнути їй із собою «для собачки» страви, які не встигла скуштувати.

Виводячи дружину із залу з контейнерами в руках, Георгій Савелійович дивувався:

— Мила, але ж у нас немає собачки, кому ти це все несеш?!

Ніна Юріївна у відповідь лише загадково посміхалася, а на ранок вчорашні веселощі взагалі випарувалися з її пам’яті. І коли Карина зажадала вибачень, її мати лише знизала плечима, вона геть ніякої провини за собою не відчувала.

Зате від сорому згорав Володимир. Йому пощастило, господар і мер над ситуацією тільки посміялися, сказавши, що в них теж є тещі. Але Володимир усе одно почувався зганьбленим, усю ніч після того нещасливого відкриття він виговорював Карині:

— Більше ніколи і нікуди я не покличу твою матір. Такої ганьби просто не передбачалося! А тепер усі знають, що в мене божевільна некерована теща. Готувати, на її думку, я не вмію. І навіть капусту в борщ ріжу неправильно.

— Вова, та заспокойся ти! Усі інші гості пішли задоволені. А мамині витівки швидко забудуться. Ти чудово готуєш, це всім відомо, – втішала чоловіка Карина. – І взагалі, постався до цього з гумором. Мама і не такі номери викидала. На моєму випускному в дев’ятому класі, наприклад, так махала руками татові, що впала за борт теплоходу, її з рятувальним кругом діставали.

— Знаєш, може, для вашої родини це й нормально. А ось для мене – абсолютно неможливо. Просто жахливо я себе почував, коли твоя мати все це витворяла. А офіціанти мені доповідали, вивели вже тещу із залу чи ні. Сподіваюся, у неї хоча б зранку голова не болить. Після всіх цих дегустацій. Що вона там змішувала, історія замовчує.

Звісно, цієї обіцянки Володя постарався дотриматися. З тещею він відтоді не спілкувався, у ресторан до себе запрошувати її уникав. Але напередодні свого ювілею, їй виповнювалося п’ятдесят пʼять років, Ніна Юріївна раптом побажала бачити на святі доньку неодмінно в компанії зятя. І наполягала, щоб вони прийшли раніше.

Карина довго вмовляла Володю поступитися принципами і відновити спілкування з її мамою. Тим паче свято проводили вдома, ризики, що Ніна Юріївна знову зганьбить їх перед сторонніми, були мінімальними. Нехотя Володимир погодився помиритися з мамою дружини на честь її особистого свята.

У день ювілею Карина випрасувала чоловікові його найкращу і найулюбленішу сорочку, підготувала костюм. Сама встигла з’їздити в перукарню. Звідти її забирав чоловік, а Ніна Юріївна вже обривала телефони доньки та зятя.

Коли вони нарешті дісталися будинку батьків Карини, у дверях уже стояла розлючена іменинниця. Вона прокричала зятю:

— Ну давай! Неси швидше, що привіз! Розкладай все на стіл! Гості вже збираються, я обіцяла царський бенкет. Ви ж привезли щось смачне?

— Взагалі-то, ні, – розгублено відповів Володимир. – Ми ж тут як гості, а не як обслуговуючий персонал.

— Ну як так? Я була впевнена, що моя дочка і ти здогадаєтеся. Навіщо мені взагалі зять-кухар, якщо він не здатен приготувати страви на ювілей тещі? І що тепер робити? Та я навіть продуктів не купувала, була впевнена, що ви все привезете! – обурювалася Ніна Юріївна, підвищуючи голос.

— Мамо, ти про що взагалі?! – прикрикнула на неї Карина. – Як ми повинні були здогадатися? Думки твої прочитати?! І чому ти сама не замовила ресторанні страви на свято, якщо не планувала готувати?!

— Ось таке ваше до мене ставлення?! – заридала, розмазуючи косметику, Ніна Юріївна. – Інший би зять уже фартух схопив і на кухню кинувся рятувати тещине свято. А ти, Вова, стоїш як нерідний. Та ще й дивишся на мене презирливо.

— Мамо, я не розумію, ти нас навіщо запросила? – підвищила голос ще більше Карина. – Якщо попрацювати на кухні, то спасибі, обійдемося без цього. Володя, ми йдемо!

Карина розвернулася і потягнула чоловіка за руку на сходи, той не став чинити опір. Теща здивовано дивилася їм услід, потім кинулася на сходовий майданчик і закричала:

— Ви не можете мене кинути ось так! Негайно поверніться обидва! Я кому сказала?! Невже незрозуміло, що Володимир зараз має почати рятувати свято?! Ну хоч зі свого ресторану нехай доставку замовить, кухар він чи ні?! – кричала Ніна Юріївна, розуміючи, що її ніхто не почує.

А Карина з чоловіком вийшли з під’їзду її батьків і сіли в машину.

— Усе, це була остання витівка матусі! – зітхнула Карина.

– Навіть моє терпіння увірвалося. Вибач, Володю, схоже, із сім’єю дружини тобі не надто пощастило.

— Та годі, – усміхнувся її чоловік. – Нехай це буде уроком для твоєї невгамовної матері. Я навіть не зрозумів, вона справді чекала, що я зараз кинуся на кухню фартух шукати? На що був розрахунок у цьому спектаклі?

— Та я й сама не розумію, – відповіла Карина.

– Але тепер хоча б зрозуміло, що матуся так активно нас зазивала до себе на свято. Вона розраховувала на безкоштовне частування від шеф-кухаря.

— А знаєш, твоя мама ще не найгірший випадок. У нас тут приходила теща мера зі своїм собакою. Так у відвідувачки поруч алергія на шерсть виявилася. Не уявляєш, який був скандал! Феєрія на відкритті – просто дитяча пустощі порівняно з цим. І нічого, помирилися, вчора мер із тещею знову в нас обідали, мило всім посміхалися.

Доньку і зятя Ніна Юріївна після того випадку оголосила небажаними гостями у своєму домі. Вона протрималася без спілкування з ними цілих півроку, але потім побачила в соцмережах, що Карина в положенні.

Усі минулі драми були тут же забуті, Ніна Юріївна розсипалася у вибаченнях і навіть визнала, що була дещо не права, розраховуючи, що хтось зрозуміє її натяки.

Але дочка і зять не поспішають вірити у виправлення Ніни Юріївни, вони точно знають, на що вона здатна. І вже думають, як нейтралізувати невгамовну тещу під час виписки малюка. А то з нею будь-яке свято може стати тією самою ганебною сторінкою в біографії, про яку не захочеться згадувати.

А ви знаєте таких людей?

КІНЕЦЬ.