– Як же вона мені не подобається, – сердито бурчала на вухо матері Карина, скоса поглядаючи на Ангелину. – Невже Антон нічого краще знайти собі не міг?

– Тихо ти, – цикнула на доньку Світлана Терентіївна, боячись, що новоспечена невістка може їх почути.

Карина була старша за мене на три роки, але я вже могла похвалитися своїми досягненнями у всіх сферах життя.

Я не лише здобула дві вищі освіти, а й влаштувалася за однією зі спеціальностей на добре оплачувану роботу.

Світлана Терентіївна натішитися не могла на мене, проте її радості не поділяла дочка.
Тридцятидворічна жінка на дух мене не переносила і поширювала з приводу мене плітки серед рідні.

Самій Карині зовсім не було чим похвалитися. Попри те, що вона вискочила заміж у вісімнадцять років, її шлюб не задався.

Вона категорично не хотіла працювати, та вимагала від обранця дорогих подарунків.

Чоловік дуже швидко розкусив дружину-нахлібницю, та подав на розлучення. Карина всіляко перешкоджала цьому, але через чотири місяці їй таки довелося стати розведеною.

Вчитися вона не хотіла, тому насилу закінчила кухарське училище. Однак ні з того ні з цього, вирішила стати провідницею, щоб подорожувати містами.

Близько трьох років Карина каталася, а потім за аморальну поведінку її викинули з роботи. Їй довелося змиритися, і піти працювати кухарем у місцеву їдальню в технікум.

Зарплата у Карини була не дуже, тому вона багато чого не могла собі дозволити, й злилася на тих, хто ходив з манікюром, нарощеними віями й ботоксом.

Саме тому її так сильно дратувала я, яка жила на широку ногу. Сьогодні вона особливо сильно ненавиділа мене, бо я приїхала в гості на новому автомобілі, купленому мною для чоловіка.

– Бач, яка багатійка! – пирхнула собі під ніс Карина і зневажливо зиркнула на мене. – Вже не знає, що зробити, щоб випендритися перед нами.

Я підозрювала, що сестра чоловіка мене не любить, але через те, що я дуже рідко бачила її, то не звертала на заздрісну жінку жодної уваги.

Антон ставлення сестри до мене теж помітив і, навіть спробував поставити сварливу Карину на місце, але та сердилась і у відповідь закочувала братові скандал.

– Якось вона тебе кине! Ось пригадаєш мої слова, – пригрозила чоловікові сестра.

Вона з нетерпінням чекала, коли наш шлюб нарешті дасть тріщину. На її розчарування, у нас все було добре в сімейному житті, і цей факт злив Карину ще більше.

Карина поглянула на ключі від машини невістки, що лежали на банкетці в передпокої. Слизнувши по них поглядом, її обличчя несподівано просвітліло. Вона вигадала, як помститися Ангелині.

Вийшовши з-за столу, Карина пройшла до передпокою, одягла куртку і схопила ключі від машини.
Потім вона тихенько пройшла на кухню і, взявши з полички цукорницю, сховала її під куртку.

Карина обережно зачинила за собою вхідні двері й швиденько побігла вниз. Вийшовши з під’їзду, жінка легко відшукала машину, подаровану невісткою Антонові.

На її обличчі з’явилася задоволена посмішка, коли вона зняла її із сигналізації. Тепер справа залишалася за малим: зіпсувати машину.

Карина з поважним виглядом підійшла до бензобака і, відкривши кришку, висипала в нього вміст цукорниці.

Вона була дуже рада тому, як зіпсувала новенький автомобіль невістки та брата, який завжди вставав на бік дружини.

Знову поставивши машину на сигналізацію, Карина повернулася до квартири, де продовжували чаювати гості, і непомітно повернула ключі на місце.

З гарним настроєм вона присіла за стіл і стала за обидві щоки вминати тортик, привезений родичами.

Ми ще трохи побули у гостях у Світлани Терентіївни та зазбиралися додому.

– Дякую за гостинність, – попрощалася я зі свекрухою та Кариною, і першою вийшла з квартири.

Трохи згодом слідом за мною вийшов і Антон. Мене він застав у машини. На мені не було обличчя.

– Нічого не розумію. Не заводиться, – з жалем промовила я. – Нісенітниця якась. Бути такого не може, щоб вона за два дні встигла зламатися.

Антон сів на сидіння водія і спробував сам завести машину, але в нього теж нічого не вийшло.

– Треба евакуатор викликати, та тягнути її до салону. Нехай дивляться, що підсунули нам, – розчаровано промовив чоловік.

Поки ми чекали на евакуатор, нам довелося повернутися назад, у квартиру Світлани Терентіївни.

– Ой, ви чого не поїхали? – награно сплеснула руками Карина. – Не заводиться нове авто? Напевно, не таке воно вже й нове!

Я кинула косий погляд на сестру чоловіка і пройшла на кухню, щоб попити води. Я була дуже засмучена тим, що новий автомобіль, який я подарувала чоловікові, зламався.

Близько години ми чекали на евакуатор, і тільки потім спустилися вниз. Світлана Терентіївна помітила, як дочка стала радіти проблемам, які виникли у брата та невістки.

Щойно вони пішли, жінка звернулася до Карини. Вона покликала її на кухню і вказала на стілець.

– Сядь! Нічого не хочеш сказати?

– А хіба повинна? – Закотила очі Карина.

Світлана Терентіївна одразу ж зрозуміла, що дочка якось причетна до проблем з машиною, тим більше вона чула, як та виходила на вулицю на десять хвилин.

– Ти зовсім з глузду з’їхала?! Зараз Антон з Ангелиною дізнаються, що ти наробила, і виставлять тобі рахунок! Де ти гроші візьмеш? – засмучено заволала мати. – Ти в курсі, скільки коштує їхня машина?

У відповідь Карина покривила обличчя, показуючи матері, що їй за це нічого не буде.
– Ніхто нічого не дізнається, – додала вона і лукаво підморгнула матері.

Близько двох днів стояла тиша, а потім розлючений Антон приїхав до матері та сестри.

– Ти знаєш, що наробила? Ти знищила дорогу машину!

– Я? До чого тут взагалі я? – Закотила очі Карина, зображуючи свою непричетність.

– Коли ти підсипала в бензобак цукор, у нас писав відеореєстратор! Немає сенсу брехати й виправдовуватися, – припинив всю подальшу брехню Антон.

– Загалом у тебе всього два варіанти: або виплатити нам гроші за машину, або вирушити за ґрати на кілька років. Вибирай!

Карина з подивом подивилася на брата і злякано закліпала очима. До такого вона точно не готова.

– Ти рідну сестру відправиш за ґрати? – обурено вигукнула вона.

– А ти сподіваєшся, що я тебе покриватиму і проковтну твою витівку? – злісно посміхнувся Антон. – Ні, будеш відповідати по всій суворості закону!

Світлана Терентіївна заохала, почувши синові слова. Жінка відважила дорослій дочці міцний потиличник і процідила:

– Синку, ми розплатимося, але не одразу, а за пів року. Я тобі обіцяю!

Антон поговорив зі мною, і я відповіла, щоб він сам вирішував, що робити, бо це його машина.

Піддавшись умовлянням матері, Антон пом’якшав і заявив родичам, що вони мають повернути лише суму за зіпсований двигун.

Я поважаю свекруху, але терпіти не можу її доньку! Як надалі складуться наші відносини, навіть не уявляю? Карину, ні бачити, ні чути я точно не бажаю!

А наше подальше спілкування зі свекрухою буде залежати тільки від неї! Як ви вважаєте, чоловік слушно вчинив, що помилував заздрісну та ненависну “родичку? А як би ви вчинили?

КІНЕЦЬ.