Кирило увійшов до квартири. На ньому був світло-сірий костюм, трохи пом’ятий після робочого дня, а в руках він тримав важку сумку.

Поруч із ним стояла дівчина в яскраво-червоному пальті, яке вона застебнула на всі ґудзики.

– Марино, ти вдома? – крикнув Кирило, поставивши сумку на підлогу.

Я сиділа на кухні й пила чай. Поставивши кухоль на стіл, я вийшла в коридор. Побачивши поряд з чоловіком миловидну дівчину, я здивувалася і з цікавістю дивилася на незнайомку.

Очі Кирила висловлювали занепокоєння, а обличчя дівчини, що стояла поряд з ним, було трохи напружене.

– Марино, познайомся, це Анжеліка – моя двоюрідна сестра, – схвильовано промовив Кирило й обійняв дівчину за плечі.

– У неї виникли проблеми із квартирою, і вона попросила мене про допомогу. Загалом, я запропонував їй пожити у нас, поки вона не знайде собі житло.

Я остовпіла. Я ніколи раніше не чула про те, що чоловік має двоюрідну сестру. На моєму обличчі відбилося здивування, і я з сумнівом подивилася на Кирила.

– В Анжеліки зараз непростий період життя. Вона нещодавно розлучилася з молодим чоловіком і залишилася без даху над головою, – поспішно продовжив чоловік.

– Ми маємо допомогти їй, люба. Вона мені не чужа людина. Ми не маємо права залишити її одну в такій тяжкій ситуації.

– Добре, нехай залишається, – невпевнено промовила я, – але не більше як на місяць.

Анжеліка зніяковіло посміхнулася і подякувала мені за гостинність. Я показала їй вільну кімнату, потім повернулася на кухню.

Приблизно за пів години ми запросили Анжеліку за стіл. Під час вечері ми розмовляли. Я розпитувала двоюрідну сестру чоловіка про те, де вона працює, скільки їй років і коли планує розпочати пошук квартири.

Кирило незграбно намагався підтримати розмову і чомусь сильно нервував. Я звернула увагу на те, що Анжеліка не тільки гарна, але й має особливу чарівність, яка привертає до себе увагу.

Іноді вона косилася на Кирила, і в його погляді було щось, що змушувало мене почуватися незатишно.

Після вечері всі розійшлися по кімнатах і лягли спати. Однак, уночі мене розбудили легкі кроки чоловіка.

Чоловік навшпиньки вийшов зі спальні, й попрямував прямо в кімнату до Анжеліки. Я прислухалася і почула легкий сміх і шепіт. Через двадцять хвилин Кирило повернувся до нашого ліжка.

– Куди ти ходив? – сонно поцікавилася я.

– У туалет ходив, спи далі, – збрехав чоловік.

– Я чула, як ти зайшов до сестри, і ви сміялися, – підозріло промовила я.

– Нічого особливого, я просто побачив світло у неї в кімнаті й вирішив дізнатися, чому вона не спить, – нервово виправдався Кирило.

Я нічого не відповіла чоловікові й незабаром заснула. Чоловік почув моє мирне сопіння і полегшено видихнув.

З ранку ніхто не згадав про нічну подію, і згодом про неї всі безнапасно забули. З перших днів перебування Анжеліки у квартирі я помітила, що дівчина виявляє особливий інтерес до свого брата.

Коли вони були в одній кімнаті, дівчина часто кидала кокетливі погляди у бік Кирила, а її посмішка ставала ще чарівнішою.

Іноді вона трохи торкалася його руки чи ноги, й починала фліртувати. У такі моменти я відчувала, як у мені закипають ревнощі.

Одного разу, коли ми сиділи за столом, Анжеліка запропонувала Кирилу налити йому ще одну порцію борщу.

– Ти такий добрий чоловік, Кирило. Я дуже рада, що у нас з’явилася можливість пожити разом, – ласкаво промовила двоюрідна сестра.

Ці слова справили на мене сильне враження. Я зрозуміла, що поміж родичами щось не так. З кожним днем ​​поведінка Анжеліки ставала все більш відвертою і зухвалою.

Вона носила короткі спідниці та обтислі топи, акцентуючи увагу на своїх привабливих формах.

Коли ми залишалися вдвох, дівчина нахвалювала Кирила, говорячи про те, що він дуже уважний та привабливий.

Я почала помічати, що мені все важче не зважати на дивну поведінку двоюрідної сестри чоловіка.
Одного разу, повернувшись з роботи раніше за звичайне, я застала Анжеліку та Кирила у вітальні.

Вони сиділи на дивані, тісно притиснувшись один до одного, і були дуже вражені моєю несподіваною появою.

– Що у вас відбувається? – різко спитала я.

Анжеліка швидко встала з дивана і насилу видавила з себе незграбну усмішку.

– Марино, це просто непорозуміння. Ми з Кирилом обговорювали справи, нічого більше, – збентежено пробелькотіла гостя.

Кирило лише мовчки глянув на мене, наче чекав на мою реакцію. У цей момент я відчувала цілу гаму почуттів – від образи до люті, від ревнощів до ненависті.

Я розуміла, що Анжеліка не така проста, як здається. До того ж я була впевнена, що вона не може бути двоюрідною сестрою Кирила.

– То що тут таки відбувається? – Вибагливо промовила я, подивившись Анжеліці прямо в очі.

– Я не двоюрідна сестра Кирила, я його колега. Нещодавно ми мали роман. Він запропонував мені прийти сюди після того, як я розлучилася з колишнім хлопцем, – зухвало відповіла дівчина.

Я була вражена і водночас приголомшена одкровенням Анжеліки. По моїх щоках побігли сльози, і я поспішила сховатись у спальні.

За кілька годин до кімнати зайшов Кирил, що поник, і попросив у мене вибачення.

– Я… я не знаю, що сказати, – пробурмотів чоловік, соромлячись дивитися в очі.

– Як ти міг, Кириле? – Вибухнула я. – Як ти міг мені брехати? Адже я довіряла тобі! Ти привів свою коханку до нас додому!

– Я… пробач, – тільки й зміг видавити чоловік.

– Вибач? Ти думаєш, це все вирішить? Ви сміялися за моєю спиною і крутили роман просто під моїм носом! Ти розтоптав усе найдорожче, що було між нами, – гірко посміхнулася я.

Кирило наблизився до мене й обійняв, намагаючись заспокоїти, але я грубо відштовхнула його.

– Не смій до мене торкатися! – гнівно промовила я. – Ти більше не маєш такого права!

– Марино, прошу тебе, зрозумій, я кохаю вас обох, – щиро промовив чоловік. – Спробуймо жити разом?

– Ти зовсім здурів від нахабства? – обурено спитала я. – Я не терпітиму цього.

Якоїсь миті я несподівано зрозуміла, що хтось має закінчити цей фарс.

– Наш шлюб зруйнований, – твердо заявила я. – Я подаю на розлучення!

– Ти не можеш так зробити, – впевнено промовив Кирило. – Ми сім’я. Ми присягалися бути разом і в горі, і в радості. Невже ти можеш порушити свою обіцянку, та викреслити зі свого життя спільні роки?

– Для мене ти був не родина, – відрізала я. – Ти теж присягався у вірності, але, на жаль, обдурив мене.

Зібравши свої речі, я рішуче вийшла з квартири, залишивши Кирила та Анжеліку наодинці.

Близько місяця я приходила до тями, а потім подала на розлучення. Кирило за цей час неодноразово намагався зв’язатися зі мною, але я ігнорувала всі його дзвінки та повідомлення.

Як з’ясувалося, Анжеліка не лише фліртувала з Кирилом, а й заводила з ним ближчі стосунки, коли жила в одній квартирі зі мною.

Про службовий роман якимось чином довідалися на роботі. У зв’язку із чим Анжеліку швидко звільнили з компанії.

Після цього дівчина знайшла собі нового залицяльника і поїхала з ним у невідомому напрямку, залишивши Кирила з розбитим серцем.

Чоловік перебував у розпачі. Він втратив і мене, і коханку через власну дурість.

Одного дня Кирило наважився прийти до мене. Він з’ясував мою адресу проживання і сподівався на примирення, але я навіть не спромоглася відчинити йому двері.

Я більше не хотіла мати нічого спільного з ним. Стоячи перед зачиненими дверима, Кирило усвідомив увесь тягар своєї провини.

По дурості чоловік власноручно зруйнував шлюб, втратив кохання всього свого життя і залишився один…

Через кілька тижнів, коли розлучення було остаточно оформлене, я нарешті звільнилася від кайданів шлюбу.

Незабаром мені пощастило зустріти нового обранця, який допоміг мені забути про зраду колишнього.

Щодо Кирила, то він так і залишився один. Чоловік спробував збудувати нові відносини, але, як він сказав, жодна жінка не могла замінити йому мене!

Я ним перехворіла, тому не можу йому навіть поспівчувати! Яке дибало, таке й здибало! Ви зі мною згодні?

КІНЕЦЬ.