– Ми тобі будемо гроші деякі надсилати, але на більше не розраховуй. З мамою ти будеш сидіти, бо більше нікому, – сказала сестра.

– Олю, мені не гроші потрібні, хоч і вони важливі. Мені б хоч час від часу кудись відлучитися, хоч на два-три дні, щоб голова перепочила.

Брат також відразу сказав, що за мамою доглядати не зможе. Ну тут все зрозуміло, він в іншій області живе, куди йому ще маму.

Прийшлось викручуватись самій, благо, чоловік нічого проти не мав, і в нас квартира трикімнатна.

Мама пів року тому потрапила в лікарню, а після виписки виникла потреба у догляді.

Тата вже років п’ять з нами немає. Поки він був з нами, мама якось трималася, а тепер котиться вниз з неймовірною швидкістю.

Нас у батьків троє.

Я найстарша, середущий брат Степан і наймолодша Ольга.

– Ти ж знаєш ситуацію з моєю свекрухою. Вона у важкому стані. Я не зможу ще й маму до себе забрати, говорила Оля.

– Ще й син до “біленької” причастився. З дружиною в них неполадки. Відчуває моє серце, що скоро з торбою в руках на моєму порозі постане.

В брата теж складна ситуація. Але і мені не так просто живеться. Старший син вже одружився. З дружиною квартиру орендують, бо хочуть жити окремо. Молодший поки з нами, але також дівчину має. З дня на день може сказати: “Тату, мамо, треба робити весілля.

Але маму я не покину. Ось ми й поселили її після виписки у кімнату старшого сина.

Важка вона і потребує постійного догляду.

Я ж на роботі, але установа, де я працюю, біля нашого будинку. То ж, якщо нікого немає дома, я літаю як той віник, туди сюди.

Ні сестра ні брат маму навіть не провідували. У всіх свої клопоти.

А одного разу мама почала розмову за свою квартиру.

– Може, ти б її продала. Мені б легше було, якби я хоч якось тобі віддячила за твоє добре серце.

І тут мені в голову прийшла ідея.

Я продаю мамину квартиру і купляю поблизу себе. Мама переселяється туди, а ми, всі діти, оплачуємо їй людину, яка завжди буде поруч і допомагатиме.

Ми все зробили по закону з квартирою. Нам ще й пощастило, бо на три поверхи нижче мені попалася однокімнатна в гарному стані. Грошей з маминої ледь вистачило, бо вона була не в найкращому стані, тому я нічого не заробила, як думає сестра.

– Які гроші на няню? Тобі з продажу маминої двійки лишилося. І взагалі, ти сама няні плати, бо квартира, як я розумію, тобі залишиться. Ти все вміло прокрутила, ще й хочеш на нас з братом наживатися, – сказала Оля.

Я ні на кому не наживаюся. Степан сказав, що все правильно, і що він готовий на няню скидуватися, а ось сестра ніяк не може пережити, чому ця квартира вже по документах на мені.

– В мене син розлучається, не має де жити. Йому б ця квартира, – сказала Оля.

Та прошу дуже. Нехай переїжджає до баби, я няню відміню. І все переоформимо.

Але ні, так ніхто не хоче. Всі хочуть готового і без “проблем”.

Невже те, що квартира вже моя, так погано вплине на нашу з Ольгою дружбу?

Чому вона не входить в моє становище?

Невже я щось не те зробила?

Джерело