До когось прилітають птахи, а на мою дачну ділянку приземлилася чужа теплиця

Розвелося дачників-невдах – не порахувати. Раніше люди якось уникали, намагалися розібратися у справах, якими доводиться займатися. А зараз, як казав мій дід, кожен ховрах – агроном!
Повно молодих хлопців – дачників нового покоління, які не хочуть слухати порад. Ось у мене якраз років п’ять тому з’явилися такі молоді сусіди – чоловік із дружиною, Віка та Сергій, обом трохи більше 30 років.
Ці городники перекопали всю ділянку і, не забираючи бур’яни, не займаючись ґрунтом, просто розкидали розсади на грядки. А потім ще не з’являлися майже місяць. Приїхали вони вже на початку літа, коли у них на ділянці бур’яни майже по коліна виросли.
– Сергію, тут прополювати треба частіше. І проріджувати моркву з буряком пора. Бо у вас там прямо якісь джунглі на грядці! – сказав я сусідові під час зустрічі.
– Павло Петрович, займайтеся своїми справами, – холодно відповів той мені.
Але ж я з кращих спонукань! Адже молоді, досвіду нема. Чому б і не дослухатися?
Поступово справи у сусідів начебто налагодилися, тільки з моєю допомогою це, звичайно, швидше сталося б.
Минулого року Сергій навіть поставив пару теплиць – одну маленьку, іншу – більшу. Літо було душне, дощове, не знаю, що там у нього вродилося. У мене від такої вогкості частина огірків тоді зівʼяла у теплицях.
А цього року на початку осені стався справжнісінький ураган – вітер дув такої сили, що в місті ламало дерева та відривало рекламні щити. Після такого стихії я, звичайно, зібрався на дачу – перевірити свій сад.
Під’їжджаючи до будинку, звернув увагу, що на грядках твориться щось дивне – було відчуття, що мої теплиці стали дибки і тепер розташовуються не горизонтально, а вертикально.
Я вийшов із машини і пішов на город. І тут взагалі загубився – просто переді мною вертикально стояла конструкція теплиці, але не моєї!
Мої теплички, добре укріплені на фундаменті, стояли, як влиті.
Озирнувся на всі боки: виходить, що до мене на город принесло теплицю сусіда! Чому ж Сергій її не закріпив?
Я обійшов з усіх боків і уважно оглянув конструкцію, що прилетіла – напівдуги каркаса подекуди пом’ялися, плівка порвалася.
Грядки мої теж частково постраждали – теплиця впала на цибулю та моркву.
Я постарався оцінити збитки, завдані ділянці загалом шквальним вітром. Але садові дерева виявилися напрочуд стійкими – навіть великі гілки витримали, не зламалися. Якби не здивований сусід, ділянка була б взагалі в повному порядку!
Я сяк-так перевернув і зрушив чужу теплицю з грядок убік і хотів подзвонити Сергію. Але передумав. А що він зараз зробить? Навіть якщо сусід терміново виїде з міста, то приїде тільки надвечір. Завтра субота він і так зранку примчить, напевно.
Я перевалив теплицю через паркан, на ділянку Сергія і закріпив її там – примотав пару поперечних планок до огорожі дротом. Якщо раптом знову підніметься вітер, вона хоч би не полетить.
Вранці я прокинувся у своєму дачному будиночку від гучного стукоту у двері. На порозі стояв Сергій.
– Ви навіщо чіпали мою теплицю? – погрозливим тоном запитав він. – Та ще й примотали її дротом до паркану?
– Я не знаю, з якої планети ти прилетів, але в нас останні пару днів був сильний вітер. Ти чого ж теплицю свою не закріпив, зовсім очманів? Я виявив її на своїй ділянці вчора! – Теж на підвищених тонах відповів я.
– Як це? – здивувався Сергій.
– А ось так! Що, в твоїх інтернетах не написано, що підставу теплиці треба зміцнювати? Влаштував мені тут казку «Чарівник Смарагдового міста» з літаючими будиночками! Ще й грядки мені пом’яв, а сам із претензією з’явився! Треба було розібрати твою теплицю та на смітник викинути! – Підсумував я і зачинив двері перед лицем цього невміхи.
З вікна я бачив, як Сергій ходить своєю ділянкою, мабуть, намагаючись зрозуміти, як відновити свою теплицю. Може, хоч цього разу йому вистачить розуму її міцно закріпити на землі.
Ось так їдеш на дачу і не знаєш, який ще невідомий літаючий об’єкт на твоїх грядках приземлиться!
КІНЕЦЬ.