Дивлячись на Жанну, я одразу ж зрозуміла, що ніколи не знайду з нею спільної мови. Сестра чоловіка фарбувалась яскраво, одягалася вульгарно, і зовсім не стежила за своїм язиком.

Вона з легкістю могла образити будь-яку людину, яка не припала їй до душі. Мені теж дісталося від неї по перше число, тому я вирішила спілкуватися з родичкою якнайменше.

Якщо якісь свята мені вдавалося оминати й не контактувати з Жанною, то у свій день народження, та чоловіка, ніяк не вдавалося цього уникати.

– Я б тільки свекруху кликала з твоєї рідні, і все, – бурчала я напередодні свого ювілею. – Ось прямо бачити твою сестру не хочу. До того ж у неї не виховані діти, які, як і вона, не розуміють, що розмовляють із дорослими людьми.

– Думаєш, я її дуже люблю? – віджартувався у відповідь Михайло. – Ну не клич, тільки вона дізнається, образиться і буде тебе скрізь переслідувати, й писати гидоти, – погрозливо додав він, і розсміявся.

Я почала задумливо сидіти на дивані. Близько пів години я мовчала, а потім все-таки вирішила запросити Жанну на свій день народження.

Наступного дня я зателефонувала, і запросила її на урочистість в суботу о сьомій годині вечора, яку я планувала відсвяткувати вдома з рідними. В глибині душі я сподівалася, що сестра чоловіка відмовиться прийти на мій ювілей.

– Чому так пізно? – роздратовано обурилася Жанна. – До десятої посидимо і все, чи що? Прямо, як дитяче свято якесь. Ти ж давно не дитина…

– Не знаю, як піде, – зніяковіла я, відчувши себе обсміяною.

– Якщо вийде, то я прийду. Хоча так, прийду, а потім поїду в клуб наздоганяти! – радісно проголосила вона.

Надія на те, що Жанна не прийде, миттю зникли. Мало того, я з жахом подумала про те, що прийде вона не одна, а з дітьми, яких я хотіла бачити ще менше, ніж сестру чоловіка.

Своїми побоюваннями я поділилася з Михайлом, який лише висміяв мене.

– Треба було не кликати, – знизав плечима чоловік. – Покликала, а тепер переживаєш.

– Треба було, – важко зітхнула я, пошкодувавши про свій необачний вчинок.

У суботу з раннього ранку я бігала від плити до столу, та у зворотному напрямку. Хоч я й запросила тільки рідних, але впасти в багнюку перед ними мені не хотілося.

До п’ятої вечора я крутилася, як муха в окропі, а потім присіла на стілець відпочити. Тільки я це зробила, як приїхала мати зі свекрами. Мені довелося знову бігати перед ними й, принагідно, чепуритися.

Ближче до сьомої години під’їхала моя подруга. Жанни не було, і я вже вирішила, що ніхто і ніщо не зіпсує мені свято.

Проте за п’ять хвилин у двері голосно постукали. Я одразу ж зрозуміла, що Жанна таки прийшла.
З дзвінкого сміху і реготу по той бік дверей я зрозуміла, що вона притягла за собою трьох дітей.

Найстаршій дівчинці було вісім років, а хлопцям – шість і чотири роки. Як тільки я відчинила двері, діти кулею влетіли у квартиру і почали голосно горланити.

Почувши лемент та крик, свекри незадоволено перекривили обличчя. Вони теж не дуже любили дочку, та її невихованих дітей.

– Навіщо твоя дружина Жанку покликала? – скривила фізіономію свекруха, й запитливо подивилася на Михайла.

– Свято зіпсувати захотіла всім? Не знаю, наскільки мене вистачить, і скільки ми просидимо у вас у гостях, – додала вона невдоволено.

Поки вона охала та ахала, я розгублено дивилися на галасливих, безпардонних гостей.

– Даруйте, чого застигли?! – Жанна штовхнула у спину старшу дочку. – Вітайте!

Дівчинка показала матері язик і середній палець, за що відразу отримала смачного потиличника.
Замість розплакатися, вона штовхнула матір, і полізла в пакет. З нього дівчинка витягла дешевий набір шампуню та бальзаму-ополіскувача.

– Вітаємо! – голосно вигукнула дочка Жанни, й засунула мені у руки подарунок.

Я люб’язно почала дякувати дітям, але ті, штовхаючи один одного, вже побігли до зали за святковий стіл.

– З днюшкою, – буркнула Жанна і, роззувшись, теж пройшла за дітьми до вітальні.

– Жанно, нехай діти теж роззуються, – гукнула я.

Проте, вона не вшанувала мене відповіддю, а з нахабним виглядом пройшла за святковий стіл. Щоб з нею не лаятися, я стиснула зуби, й більше до неї не зверталася.

Діти поводилися огидно. Спершу вони хоч їли, але потім почали кидатися їжею. Першою не витримала моя мати.

Вона з усієї сили стукнула по столу кулаком, і зажадала припинити себе так поводити. Мій чоловік їй підтакнув, та зробив дітям суворе зауваження.

Однак діти не тільки не послухалися їх, а навпаки, стали кривлятися, та показувати язика. Свекруха не витримала і заявила, що більше не збирається дивитися на хамуватих онуків.

Слідом за дружиною пішов і свекор, хоча я і пропонувала їм ще затриматися, бо не минуло й двох годин.

Побачивши, що свати йдуть, моя мати теж поспішила піти геть. Їй не дуже хотілося спостерігати за невихованими дітьми, які не мали жодної поваги до старших.

Моя подруга остовпіла від поведінки “родичів”, але йти не збиралася, за що я їй була вдячна.

Чоловік пішов проводити батьків, а я не ризикнула залишити “шановних гостей” без нагляду у квартирі, тож  залишилася з ними.

Жанна вминала за обидві щоки салати та інші страви, приготовані мною. Побачивши, що діти балуються і більше не їдять, вона погрозливо глянула на них і наказала:

– Їжте, треба відбити наш подарунок, даремно його купували, чи що?!

Почувши її слова, я змінилася в обличчі. Цього разу я не змогла стриматись і вирішила все висловити сестрі чоловіка.

– Невже ваш дешевий набір із шампунем коштує не сто, а триста гривень? – Єхидно засміялася я. – Хоча одні твої діти лише наїли на роки вперед. Про тебе я взагалі мовчу. Тріскала за обидві щоки! Незрозуміло тільки, куди стільки в тебе влізло!

Жанна від несподіванки завмерла з частково обгризеною курячою ніжкою в руках.
– Щооо? – протяжно промовила вона, засмутившись від моїх нахабних слів.

– Що чула! – випалила я, увійшовши до смаку. – Наїли ви вже більше, ніж на подарунок, тож – на вихід!

Жанна скорчила зневажливу фізіономію і шпурнула курячу ніжку на стіл.

– Ти зовсім страх втратила? – вона різко схопилася з місця. – Бач, яка! Уявила про себе казна-що! Я взагалі йти до тебе не хотіла! Ти ж мене сама благала, а тепер ще й дорікаєш?!

На моєму обличчі з’явилася розгублена посмішка. Я дивувалася з приводу того, як вона все хвацько перевернула.

– Я не особливо і наполягала, бо сподівалася, що ти відмовишся, – уїдливо відповіла я.

Жанна грізно глянула на мене і голосно скомандувала дітям одягатися. Ті, зрозумівши, що настав час йти, стали хапати зі столу ковбасу, сир і цукерки, й швидко розсовувати по кишенях.

Я не стала кричати на дітей, а дочекалася, доки вони наб’ють кишені, й підуть у передпокій одягатися.

Жанна виходила останньою. Зневажливо глянувши на мене, вона з ненавистю процідила:

– З днем ​​народження! Горіти тобі в пеклі за те, що виставила надвір моїх голодних дітей!

– Не хвилюйся, вони те, що не з’їли, забрали по кишенях, – посміхнулася я, і зробила жест рукою у бік вхідних дверей, побачивши чоловіка, який саме повернувся.

Жанна закотила очі, та вискочила з квартири. По під’їзду рознеслися її незадоволені крики, та прокляття на мою адресу.

– Зате вона більше не прийде, якщо, звичайно, не покличеш, – засміявся спантеличений чоловік.

Справді, його сестра причаїла образу на мене і, стикаючись зі мною на сімейних вечорах, куди їх іноді запрошували, вона вдавала, що не знає мене.

Якщо вона вважає, що цим якось зачепила мене – я її розчарую – мені начхати! Навіть не можу зрозуміти, як у такій пристойній родині виросла така хамка?

Мало того, що у самої жодного поняття про манери, ще й дітей “виховала”, на кшталт себе! Невже не розуміє, що сьорбне вона з ними ще лиха! А ви що скажете про поведінку “родичів”?

КІНЕЦЬ.