– Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого вся ця колотнеча з документами. Син у вас один єдиний, – сказала невістка. А мені, на хвилиночку, ще навіть шістдесяти немає.

– Ти знаєш, Оксано, може ти й права. Як би там не було, а я вчиню з квартирою розумно і так, як підказує мені моє серце.

Я не знаю, що собі нафантазувала невістка, але коли я попросилася на деякий час в них пожити, то вона з радістю віддала мені їх вітальню і навіть звільнила дві полиці в шафі.

Якщо коротко розповісти мою історію, то жила я у трикімнатній квартирі, і все б нічого, але ремонт там ще робив мій чоловік, а його вже майже двадцять років немає.

Стіни обдерті, і хоч я тримала в квартирі чистоту, та це нічого не змінювало. Мені соромно було в свої апартаменти подруг запросити.

Ось тому коли мої сусіди запропонували купити мою троячку, для дітей, я довго не думала.

Виручених коштів повинно було хватити точно на хорошу з ремонтом однокімнатну, а може і двокімнатну, якщо район змінити.

Син погодився з моїм рішенням, невістка також. Ніхто не хотів вкладатися в стару квартиру, бо там потрібно було робити великі ремонти із заміною сантехніки, а це коштує чимало.

Я ще не продала стару квартиру, як невістка почала натякати, щоб нова оформлялася відразу на їх сім’ю, а точніше, на єдиного сина і онуків.

Я не сказала ні так, ні ні, але невістка почула від мене те, що хотіла почути.

Ось тому коли я попросилася, поки не підшукаю собі квартиру, пожити у них, Оксана прийняла мене з розпрестертими обіймами.

Син з невісткою хоч і жив в своїй трикімнатній квартирі, та була вона не надто чиста.

Я розумію, невістка на роботі, син також, онуки навчаються. Ось я і почала їм з цим допомагати, щоб хоч якось відплатити за проживання.

Я почала вимивати все в серванті і за ним. Скажу відразу ж, що було мені чим зайнятися. На кухні дещо змінила, бо в невістки до цього руки не доходили. Я навіть прикріпила карниз і повісила шторку красиву, яку за свої гроші купила. Вони жили якось дивно, ніби як не в своїй квартирі, а орендованій.

Невістці все подобалося і підходило. Вона поверталася з роботи в хаті чистота, їсти наварено. І син радів і онуки. Але все це відбувалось до пори до часу.

Як тільки я знайшла квартиру і ми почали збирати всі документи, невістка дізналася, що квартиру я все ж таки оформляю не на її чоловіка, свого сина, а на себе, то відразу ж змінила до мене своє ставлення.

– Я вас не просила в моє життя лізти. Ця мікрохвильовка мені тут заважає, а штора ця по кольору не підходить. І взагалі, господиня з вас ніяка, ви навіть картоплі пюре нормальної зварити не можете, мовчу вже про борщ чи вареники.

– Оксано, але ж до сьогоднішнього дня тебе все влаштовувало, – почала говорити я.

– Нічого мене у вас не влаштовує. І взагалі, раз такі мудрі, то звільніть нашу квартиру. В неділю в нас гості мають бути, нам треба мати їх де приймати.

Я того ж дня переїхала на два місяці до рідної сестри, яка з дочкою живе і зятем.

Рідний син так за мене не заступився, як племінниця. Мені так неприємно стало. Таке враження, що вони сплять і бачать, щоб я пішла вслід за чоловіком, а вони розпоряджалися моїм майном як хочуть.

Як мені бути? Так не хочеться, щоб ця квартира колись належала Оксані. Ну треба ж було сину мені таку невістку привести.

Джерело