Марія Федорівна жила за шістдесят кілометрів від родин сина та доньки. До пенсії їй було ще близько десяти років, тож жінці доводилося працювати, що вона не дуже прагнула робити.

Проте, оскільки іншого виходу вона просто не мала, їй довелося їздити на роботу в місто, де жили її діти.

Спочатку жінку пускала до себе донька Стефанія, яка жила у двокімнатній квартирі з чоловіком та двома дітьми, але потім з проживанням стали виникати проблеми.

В одну із субот Марія Федорівна зателефонувала синові Володимиру і приголомшила його новиною:

– Сину, чи можна мені у вас пожити два тижні?

– А що сталося? Ти ж у Стефанії жила, – відповів питанням на запитання чоловік.

– До неї свати приїжджають, місця немає, – з байдужістю відповіла Марія Федорівна. – Точніше вони практично вже приїхали. За кілька годин будуть.

Володимир запитливо подивився на Ірину, яка чула всю розмову чоловіка зі свекрухою. Жінка сердито насупилась і покинула кухню. Чоловік так і не зрозумів, чи погодилася вона дати притулок його матері, чи ні.

– Ну якщо нікуди йти, приїдь, – зітхнув Володимир, намагаючись збагнути, як вони вчотирьох помістяться в однокімнатній квартирі.

За годину на порозі з’явилася Марія Федорівна з двома сумками. Кинувши їх у передпокої, вона стомлено опустилася на пуф.

– Ти тільки зараз дізналася, що свати приїжджають? – поцікавився у матері Володимир.

– Стефанія забула мене попередити, – розгублено знизала плечима жінка. – Як ми у вас розташуємося всі разом? – з сумом додала вона.

– Напевно, вам краще буде на кухні спати, а то Віка плакатиме і будитиме, – запропонувала свекрусі Ірина.

Марія Федорівна кивнула на знак згоди, й попленталася з сумками на кухню, щоб заздалегідь там розташуватися.

Невістка поспішила за нею, вмовляючи її поки що відкласти цю дію, тому що спати поки що ніхто не збирається.

– Мені о сьомій вставати, – сухо промовила вона і присіла на стілець. – Диван у вас розкладається? Я на ньому спатиму?

– Так, – ствердно кивнула Ірина. – Чай бодай поп’єте перед сном?

Свекруха погодилася і, сунувши сумки під стіл, почала чекати, поки невістка наллє чай.

– Ви до нас наскільки? – поцікавилася Ірина, яку дуже хвилював цей момент.

– На два тижні, – приголомшила невістку Марія Федорівна.

Дівчина здивовано подивилася на свекруху. Володимир їй жодного слова не сказав про те, що його мати приїхала на такий тривалий термін.

Спочатку Ірина хотіла відчитати жінку за те, що вона не спромоглася запитати у них дозволу.

Два тижні молода мати насилу витримала. Благо, бачилися вони рідко: Марія Федорівна приходила о дванадцятій годині ночі, а йшла о восьмій ранку.

Попри це, у них все одно виникали невеликі конфлікти. Ідучи, свекруха будила Ірину, що тій, звичайно, зовсім не подобалося.

Донька у молодої мами була дуже неспокійна, тож засинала вона лише до ранку. І тільки-но жінка сама поринала в сон, як її тут же будила свекруха.

Спостерігаючи щоразу за незадоволеним обличчям Ірини, свекруха зробила їй вигідну пропозицію:

– Дай мені ключі, щоб я тебе не будила ні вночі, ні вранці.

– Немає у нас зайвих, – пробурчала у відповідь молода мати, яка не хотіла давати їй безмежного доступу.

Жінка чітко зрозуміла, що невістка не хоче, щоб у неї були ключі. Коли Марія Федорівна поїхала, Ірина вирішила поговорити із чоловіком, щодо несподіваних візитів свекрухи.

– Мені взагалі не подобається, що твоя мати не попереджає заздалегідь про свій приїзд, і не питає дозволу, – невдоволено пробурчала жінка. – Можливо, у нас є свої плани…

– Ну, які у нас можуть бути плани, коли ти вдома з донькою сидиш? – розсміявся у відповідь Володимир.

– Все одно. Я вважаю, що вона має заздалегідь питати у нас. Наскільки я зрозуміла з її слів, до Стефанії без дозволу Марія Федорівна не приїжджає.

Володимир нічого не відповів Ірині, а тільки у відповідь здивовано знизав плечима. За тиждень Марія Федорівна знову приїхала в місто, але зупинилася у квартирі доньки.

Саме в цей час невістці знадобилося терміново з’їздити у справах, але оскільки чоловік теж був на роботі, вона зателефонувала свекрусі.

– Маріє Федорівно, ви не могли б дві години посидіти з Вікою? – жалібно попросила Ірина.

– Ой, я ніяк не зможу тобі допомогти. Стефанія о п’ятій годині їде до салону краси, – відповіла жінка.

– Мені якраз о третій годині треба з’їздити в лікарню, ви встигнете повернутися, – затараторила невістка.

– Ну як же я встигну, коли ти повернешся не раніше п’яти, а Стефанії треба о п’ятій їхати…

– Можливо, мені вдасться і раніше звільнитися, – запевняла Ірина.

– Ну, все одно гарантії немає, – підсумувала Марія Федорівна. – Ні, вибач, проси когось іншого.

Молода мама готова була розплакатися від досади. Її дуже сильно зачепила поведінка свекрухи й те, що вона відмовила їй у допомозі.

Через те, що не було кому сидіти з дитиною, Ірині довелося перенести візит у поліклініку. Про те, як повелася Марія Федорівна, жінка поспішила повідомити чоловікові, що повернувся з роботи.

Однак Володимир із якоюсь байдужістю відреагував на новину про те, що мати відмовилася посидіти з онукою.

– Тобі взагалі нема чого сказати? – Ірина надулася на чоловіка. – Як ночувати у нас, так твоя мати тут як тут, а як допомогти – дулю!

– Ну з дітьми Стефанії теж мав хтось сидіти, – заперечив у відповідь Володимир.

Жінка роздратовано сплеснула руками, й зі скривдженим обличчям пішла на кухню.

Більше на цю тему подружжя не розмовляло, проте Ірина згадала про цю розмову за два тижні, коли Володимиру зателефонувала Марія Федорівна і знову попросилася пустити її пожити.

– До Стефанії приїде подруга з чоловіком, мені місця не буде, – повідомила сина жінка.

– Коли? – вирішив уточнити Володимир.

– Сьогодні приїдуть, – приголомшила чоловіка Марія Федорівна. – Я ось сама тільки дізналася…

У момент розмови Володимира з матір’ю поряд із ним знаходилася Ірина, яка чула слова свекрухи.

– Ні! – голосно промовила вона. – Не вдасться у нас ночувати. До нас теж уночі приїдуть гості, – додала Ірина, збрехавши на ходу.

– Які ще гості? – здивувався чоловік. – Ти нічого не казала…

– Ну твоя мати та сестра теж ніколи нічого не кажуть, – відрізала у відповідь жінка. – Не вийде, шукайте собі інше місце! – крикнула в слухавку невістка.

Марія Федорівна важко зітхнула, зрозумівши, що ночувати їй сьогодні не буде де. Закінчивши говорити з матір’ю, розлючений Володимир злісно глянув на Ірину.

– Ти взагалі розумієш, що робиш? – обурився чоловік. – Де моя мама має, на твою думку, ночувати?

– Не знаю, але не в нас! Не можу я їй допомогти, так само як і вона не могла посидіти з Вікою, – хитро посміхнулася Ірина.

– Поводишся, як недолуга! – мимоволі зірвалося з вуст Володимира. – Не змогла мама, вона ж не спеціально так вчинила!

– Мені байдуже! – рикнула жінка. – Як до мене ставляться, так і я до людей!

Чоловік усміхнувся і пішов у кімнату дивитись телевізор. Через кілька годин йому зателефонувала Стефанія.

– Чому ви маму не взяли до себе? – обурилася вона. – Їй доведеться ночувати у будівельному вагончику у знайомого. Зовсім у вас немає нічого святого! Літню людину в холод відправили!

– А ти навіщо її виставила, якщо така гарна? – Огризнувся у відповідь Володимир. – Знала ж, що приїдуть гості, і лише сьогодні поставила її перед фактом! Може, це в тебе немає нічого святого?!

– Та пішов ти, – вигукнула Стефанія і кинула слухавку.

Ірина краєм вуха чула розмову сестри з чоловіком і відчула свою провину перед свекрухою.

– Зателефонуй до Марії Федорівни, хай до нас їде, – пробурчала невдоволена жінка.

Володимир поглянув на дружину, але таки набрав номер матері. Однак та відмовилася від їхньої допомоги, пославшись на те, що вже знайшла, де жити.

Після цього інциденту відносини між подружжям стали прохолодними. Чоловік був ображений на дружину за те, що та відмовила в допомозі його матері.

Марія Федорівна теж причаїла образу на родичів і скоротила спілкування із сином та невісткою. Чи варто було так поводитися невістці, щоб зіпсувалися стосунки між родичами, як ви вважаєте?

КІНЕЦЬ.