Коли я 6 років тому виходила заміж за Сашка, ми з чоловіком на самому початку обговорили, що власних дітей я не хочу мати. І його це влаштувало – у нього вже є доросла дочка від першого шлюбу, Ліля, їй зараз 23 роки.

Першої дружини Олександра не стало, коли дівчинці було 10, а з чоловіком ми зустрілися лише через 5 років. Ми з нею в цілому добре порозумілися, і я навіть не переїжджала до чоловіка, поки вона не вступила до університету і не поїхала.

І ось минулого року ми дізналися, що Ліля чекає дитину. Її залицяльник дітей не хотів, тож вони розлучилися, і Лія повернулася до нас, бо без нього їй коштів на життя не вистачало. Він забезпечував їх обох, а вона навчалася на останньому курсі.

Я дивувалася, як вона збирається на одну зарплату вчительки тягнути дитину. Я запропонувала їй подати на аліменти, але вона не захотіла, а мій чоловік взагалі сказав, що не моє це діло.

Чотири місяці тому її дитина з’явилася на світ, і виявилося, що материнсво – це взагалі не рожеві квіточки та веселка. І до неї почало це доходити. Весь цей час вона практично без сну, мій чоловік їй допомагає з дитиною, а вся домашня робота лягла на мене.

Зараз у Лілі якраз закінчується декрет по догляду за дитиною. Дитячий садок чи няню вона взагалі не розглядає, але ж і ми з чоловіком обоє працюємо. Загалом настав той день, коли Ліля запитала, чи зможу я сидіти вдома з її дитиною.

Я відмовилась. По-перше, як ви пам’ятаєте, я і дітей у принципі не хотіла, і це не моя дитина, по-друге, я працюю. Тоді вона пішла до чоловіка, щоб він спробував мене вмовити.

Сашко вчора вжив кардинальних методів: прийшов увечері з квітами і моїми улюбленими цукерками.

– Оленко, ну як ти не хочеш зрозуміти? У Лілі немає рідної матері, у неї і моєї онучки нікого, крім нас взагалі немає!

Я, звісно, ​​і йому відмовила. Сам він покинути роботу теж не може, тому що зарплата у нього більша за мою і більша частина витрат лежить на ньому.

Я поцікавилася, чому Ліля сама не хоче сидіти вдома з донечкою. Вона мені каже, що вона ще молода і зараз саме час будувати кар’єру. Я їй кажу, мовляв, нічого, багато хто робить перерву в кар’єрі, поки ростять дитину.

А Ліля просто у відповідь розплакалася і давай жалітися, як втомилася бути матір’ю і як їй необхідно в житті щось інше – робота, спілкування з подружками, нове кохання, ходити в кіно і кафе.

Олександру її, ясна річ, шкода, і він вважає, що ми повинні допомогти. Але я їй навіть запропонувала оплачувати няньку з власної кишені, але вона не хоче, щоб за дитиною наглядала стороння чужа людина.

Тепер вони обоє – і чоловік, і його дочка, – насідають на мене, щоб я сиділа вдома з дитиною. Але я твердо стою на своєму. Ну скажіть, навіщо це мені? Чи я не права? Як би ви вчинили?

Джерело