– Що ти мені зранку моралі читаєш? Що толку від твоїх вичитувань? Я живу, як мені подобається, – зухвало заявила Владислава своїй мамі.

– Якщо ти така доросла, то йди на роботу і сама себе забезпечуй! Чому я маю тебе годувати? Встала, вмилась і на пошуки роботи!

– Ага, – перекинулася на інший бік Влада, – я не збираюся, як ти, горбатитися за копійки. Ти – мати моя, тому мусиш мене утримувати.

Катерині нещодавно виповнилося сорок п’ять років, ювілей вона не відзначала. Особливо не було з ким, подруги якось самі відпали через її постійну зайнятість.

Через цю зайнятість Катерина і не встигла помітити, як її донька виросла. І, напевно, вона таки щось упустила в її вихованні, бо останнім часом 19-річна Владислава просто нестерпно себе поводила.

Дочка знову десь пропадала з друзями. Та й грошей не було – Катерина ось уже кілька років працювала на двох роботах, щоб тільки у її коханої Влади все було.

Дівчина, яка два роки тому закінчила школу, досі не могла визначитися з професією. Вчитися Владислава не хотіла:

– Доню, ну може бути кудись подамо документи? – прохала Владу Катерина, – ти ж не можеш весь час лежати вдома? Потрібно думати про майбутнє!

– Навіщо? – запитувала у матері Влада, – мене і так все влаштовує. Погуляю ще трохи і вийду заміж. Чоловік мене забезпечуватиме. А поки що, мамо, це твоя турбота. Я в тебе єдина дочка, гроші на кого ще тобі витрачати?

Катерина себе ось уже кілька років докоряла: треба було виховувати дочку суворіше. Дівчинка, що виросла в умовах вседозволеності, ставши повнолітньою, показала свій характер.

Якщо раніше Влада хоч трохи маму слухалася, то тепер почала ставитися до неї, як до порожнього місця. Їй нічого крім грошей від батьків не було потрібно:

– Мене на день народження запросили, – сказала якось Влада матері, – тисячу гривень треба. 500 – на подарунок і 500 – на стіл скидаємося, щоб частину рахунку в кафе заплатити.

– Владиславо, у мене грошей немає, – відразу попередила Катерина дочку, – зарплату я ще не отримала. Сама знаєш, у кращому разі видадуть наступного тижня.

– Ну не знаю, знайди десь. У подруг своїх позич, або бабусі подзвони. Чому я думати за тебе повинна? О восьмій вечора я маю бути в кафе, у тебе ще є час, щоб вирішити проблему.

Катерина шукати гроші не стала – ще не вистачало брати в когось у борг, щоб проспонсувати черговий відпочинок доньки, яка тільки те й робить, що відпочиває. От тільки питання – від чого?

Влада останнім часом почала часто повертатися додому пізно, і у незрозуміло веселому стані, що мати не влаштовувало:

– Ти що, зовсім нахабніла? О третій годині ночі заявилася, – зустрічаючи дочку в передпокої, картала доньку Катерина, – ти в якому вигляді додому повертаєшся? Більше ти нікуди не підеш!

– Не маєш права, – посміхалася Влада, я повнолітня, ти мені більше не указ! Що хочу, те й роблю, зрозуміло?

Катерина вирішила перенести розмову на ранок, зараз із Владиславою в такому стані все одно було марно сперечатися.

Діалог і вранці не склався:

– Владо, припини, будь ласка, заявлятися додому посеред ночі, та ще й в такому стані! Я, поки ти додому не прийдеш, не сплю, а мені о сьомій ранку на роботу. А о п’ятій вечора – на другу, у мене на відпочинок залишається всього шість годин!

Я приходжу з роботи, готую вечерю, мій посуд, прибираю квартиру, перу твої речі. Невже тобі мене не шкода? У мене і так здоров’я немає, постійно серце щемить. Що ти робитимеш, коли мене не стане?

– У спадок вступлю, квартиру цю продам і заживу безбідно, – нахабно відповіла Влада, – що ти мені зранку настрій псуєш? Що толку від твоїх вичитувань моралі? Я ж тобі пояснюю: я повнолітня, “лікувати” мене марно, я живу так, як мені подобається.

– А ти, люба, – розлютилася Катерина, – пам’ятаєш тільки про свої права? У тебе, така повнолітня, є ще й обов’язки.

Якщо ти така доросла, то йди на роботу і сама себе забезпечуй! Чому я маю тебе годувати? Одягати, розваги твої сумнівні оплачувати? Заробляй гроші, і роби що хочеш.

– Та ось і ще, – Влада навіть не думала вставати з ліжка, – я не збираюся, як ти, за копійки працювати. Принаймні, поки в мене є ти, я не пропаду.

Мама була в повному розпачі, вона просто не впізнавала свою доньку. Катерина намагалася діяти по-різному: вона доньку спочатку вмовляла, потім погрожувала, а потім перейшла до радикальних заходів – перестала купувати додому їжу.

Влада добу мовчала, а потім запитала у матері, що взагалі відбувається:

– Я не зрозумію, а чому холодильник порожній?

– А я, Влада, вирішила, що більше не в змозі тебе годувати. Ти у нас повнолітня, сама кажеш. Хочеш їсти? Вперед заробляти гроші! Не можу більше тягнути тебе на шиї. Ті гроші, які я щомісяця на тебе витрачаю, краще відкладатиму. Пройду повне обстеження, здоров’я своє виправлю.

– Ось воно, значить, як, – посміхнулася Влада, – ну добре! Ти сама напросилася.

Цього ж вечора до Катерини прибігла сусідка:

– У вас що сталося? Дочка твоя таке до нашого домового чату відправила!

– Яке? – похолола Катерина, – що відправила?

– Зараз покажу! – сусідка дістала телефон і увімкнула на ньому відео. У кімнаті пролунав голос Владислави.

– Ніколи не думала б, що мені доведеться просити у сторонніх людей допомоги! Я потрапила у складну ситуацію, сподіваюся, що в нашому будинку є милосердні люди.

У мене неприємності із мамою. Не повірите через дрібниці! Вона повернулася з чергової гулянки і влаштувала мені сцену через погано попрасовані штори.

Я ще не працюю, а мама заховала від мене їжу. Сьогодні третя доба пішла, як я голодую вимушено.

Я прошу вас трохи грошей, мені б просто продуктів купити. Заздалегідь перепрошую у вас за це прохання…

Далі Катерина слухати не стала. Жінка схопилася за серце і повільно осіла на стілець.

Сусідка поспішила заспокоїти Катерину, що вона відправила повідомлення в чат, що все це неправда.

– Яка ганьба, на мене тепер всі пальцем тикатимуть! Я так втомилася. Дочка до мене, як до подружки, ставиться. Не поважає зовсім, гроші вимагає регулярно, вдома нічого не робить.

Ось я і вирішила її провчити, продукти купувати перестала. Вона мене попередила, що я ще пошкодую, але я не думала, що в такий спосіб. Що робити тепер?

– Нічого не робити, – заспокоїла Катерину сусідка, – побалакають і забудуть, тут у кожного багато своїх проблем.

Так, Влада знахабніла, нічого не скажеш! Я б на твоєму місці, вигнала б її з дому. Якщо така розумна, нехай іде і сама на себе заробляє! Життя само навчить, а вона тобі потім за це ще дякую скаже!

Катерина, виплакавшись, чекала на дочку. Влада, мабуть, отримавши гроші від жалісливих сусідів, відразу вирушила їх витрачати. Повернулася дівчина як завжди, пізно.

Катерина у неї запитала:

– Владо, навіщо? Навіщо ти мене так ганьбиш? Ну невже тобі це приносить задоволення?

– Звичайно, – п’яно посміхнулася Владислава, – я ж тобі сказала, що пошкодуєш. А люди у нас добрі, 5 тисяч гривень за годину мені накидали! Жаль тільки, подружка твоя влізла і все зіпсувала. А так – чудовий заробіток!

Катерина побоювалася, що на неї сусіди дивитися косо, але ні – подруга всім пояснила, що насправді коїться в сім’ї. Катерина ловила на собі тільки співчутливі погляди.

Жінка думала, як тепер людям гроші повернути, та поки ніхто не звертався.

Грошей, які Влада напрошувала, вистачило ненадовго. Катерина, щоб більше таких ситуацій не повторювалося, накупила цілий холодильник їжі.

Десь через тиждень після цієї неприємної ситуації Влада знову почала вимагати у матері грошей:

– Я їду з дівчатами в Буковель, дай грошей. Три тисячі гривень треба.

– Ні, – твердо відповіла Катерина, – більше від мене ти не отримаєш жодної гривні. Скажи дякую за те, що я тебе годую.

Просто зв’язуватися не хочеться і перед людьми ганьбитися. Жодних кишенькових грошей тепер, одяг теж купувати не буду.

Хочеш гарні речі носити? Зароби!

– Ну, я в принципі, так і знала, – скривилася Влада, – гаразд, у бабусі попрошу. Теж мені, налякала!

Дочка пішла, а Катерина кинулася телефонувати матері:

– Мам, там до тебе Влада поїхала. Я тебе благаю, не давай їй грошей!

– Господи, ну що ж це таке, – заголосила мати, – добре, я тебе зрозуміла. Нічого не дам! Дочко, ну щось же з нею треба робити!

– Знаю, мамо. Я знаю. Але поки що не розумію, що з цим робити. Я й так, мабуть, усі способи, мам, випробувала, але з нею вони не діють! Не давай їй грошей.

За півтори години мати Катерині передзвонила. З перших слів жінка зрозуміла, що трапилося щось не дуже приємне.

– Доню, – ридала Віра Іванівна, – вона гроші забрала, ті, що у мене були відкладені на чорний день.

– Господи, мамо, а як вона їх знайшла?

– Я не знаю, – ще сильніше заплакала Віра Іванівна, – бачила, напевно, до цього звідки я дістаю гроші. Я ж раніше давала їй по 300-400 гривень, коли вона просила. Господи, Катерино, що тепер робити?

Катерина заметушилась по кімнаті і почала телефонувати дочці, але та не підняла слухавку. У месенджері мати Владислави написала повідомлення: «Негайно поверни те, що взяла без дозволу!».

Відписала донька аж на наступний день.

«Додому я не повернуся! В інше місто їду зі своїм хлопцем! Ти мені набридла, знати тебе не хочу! Бабця ще з пенсії відкладе, вона в неї гарна. Все, більше мені не дзвони. Нам нема про що розмовляти!»

Спочатку Катерина хотіла заявити на рідну дочку в поліцію, але потім передумала – все-таки, це її єдина дитина.

Вона не хотіла, щоб Влада мала проблеми із законом. Дочка не вийшла на зв’язок ні за тиждень, ні за два.

Катерина знайшла нову сторінку Владислави у соціальних мережах – туди дівчина щодня викладала фотографії з якимсь чоловіком і, зважаючи на вигляд, досить дорослим.

Спроби налагодити контакт із Владиславою Катерина залишила, порахувала, що так для них буде краще.

Щоб повернути матері гроші, які без дозволу забрала Влада, Катерина свою квартиру здала та тимчасово переїхала до батьків.

Чомусь жінка була впевнена, що незабаром Влада вийде на зв’язок. Рано чи пізно гроші у неї закінчаться.

А яка ваша думка? В чому тут помилка Катерини? І що робити матері в такій непростій ситуації?

Джерело