На мій подив, я з першого ж дня знайомства із сестрою чоловіка, змогла порозумітися з нею.

Різниця у нас була рівно три роки. Причому ми обидві навчалися в тому самому університеті, на тому самому факультеті.

Аліна відразу скористалася шансом, що випав їй, і випросила у мене лекції, що залишилися від навчання.

Так само ми дуже часто разом гуляли містом, їздили клубами, куди мене з легкістю відпускав наречений.

– Придивись за Аліною, – шепотів він мені на вухо, – а то вона у нас безвідповідальна.

Я виконувала його прохання, й цілий вечір наглядала за його сестрою.

Аліна жила у квартирі матері, дуже рідко з’являлася на навчанні, та жила коштом свекрухи, яка спочатку розбестила дочку, а потім намагалася привчити її стати самостійною.

З цієї причини вона урізала кишенькові витрати Аліні, але та була незадоволена витівкою матері.
Зрозумівши, що треба економити, дівчина почала хитрувати, та позичати гроші у мене.

Несподівано сталося непередбачене: Аліна о десятій вечора з’явилася на порозі нашої квартири з валізою речей.

– Мене твоя свекруха вигнала, – пробурчала Аліна, щойно я відчинила їй двері.

Вона завжди так говорила, коли дуже сварилася з Наталією Семенівною.

– Не уявляю, що мені тепер робити! До речі, з університету мене також відрахували. Думаю, це теж послужило поштовхом, щоб мати виставила мене за двері, – обурено пробурчала Аліна.

Вона виставила все таким чином, ніби її провини зовсім ні в чому не було, і вона просто стала жертвою недолугої Наталі Семенівни.

– Настав час шукати роботу і саму себе утримувати, – підказала я їй.

Аліна нічого не відповіла мені, а тільки закотила очі, й розміреним тоном промовила:

– Я поживу у вас кілька тижнів, доки не влаштуюся на роботу? Тільки, як ми втрьох житимемо в однокімнатній?

Я зрозуміла її натяки й повідомила Аліні, що вона може на мене покластися.

– Слухай, позич мені на оренду? – миттєво пожвавішала дівчина. – Допоможеш?

– Так, звичайно! – Я взяла в руки телефон і переказала чоловіковій сестрі п’ять тисяч гривень.

– Тетяно, позич мені, будь ласка, ще пару тисяч, – жалібно промовила вона.

Я, розуміючи, кивнула і переказала ще дві тисячі гривень. Аліна світилася від щастя і весь вечір шукала квартиру.

Наступного дня вона схопила валізу з речами, та поїхала до орендованого житла.

Близько місяця вона не давала мені про себе знати, проте, я з подивом спостерігала за тим, як дівчина викладає в соціальних мережах фотографії своїх пригод.

Аліна про себе нагадала за кілька днів. Як тільки я взяла слухавку, вона почала скаржитися на те, що ось-ось підійде термін оплачувати квартиру.

– Я перекажу тобі гроші, – пообіцяла я і знову відправила п’ять тисяч.

Аналогічно пройшов наступний місяць. Аліна не працювала, бігала клубами, а квартиру їй оплачувала я.

Про те, що я їй допомагаю, я нічого не говорила чоловікові, а він дивувався, який же дурень вирішив постачати безробітну гультяйку.

– Ми з мамою так і не можемо зрозуміти, кого вона розводить на гроші, – здивовано промовив Ігор.

– Може, вона знайшла роботу? – Припустила я, боячись, що чоловік здогадається, хто саме допомагає Аліні.

– Ні, ти що? Вона ніде не працює і не буде, доки її утримуватимуть, – поділився Ігор своїми думками зі мною.

– Ну так, – розгублено кивнула я у відповідь, і для себе зробила висновки, що настав час припиняти заохочувати її гульбу.

Сказати телефоном про це Аліні було незручно, тому я вирішила з’їздити до неї, та поговорити на цю тему.

Аліна зустріла мене заспана і дихнула на мене вчорашніми парами. Вона сухо запитала:

– Чого приїхала? Я ще сплю…

– Час уже, сім годин вечора, – нагадала я. – Пора б давно прокинутися.

– У мене тільки о десятій годині починається життя, – посміхнулася вона у відповідь. – Чого приїхала?

Я невпевнено зам’ялася в передпокої, не знаючи, з чого почати розмову про гроші.

– Або кажи, або йди, – пробурчала Аліна і пішла у ванну кімнату вмиватися.

Я роззулася і пішла за нею. Дивлячись на її скуйовджене волосся, я голосно промовила:

– Аліна, я не можу тобі все життя допомагати. Пора б вже й самій крутитись.

Вона незрозуміло поглянула на мене, чекаючи пояснень. Я, зрозумівши, що до неї так і не дійшла сенсу моїх слів, зібралася з думками й промовила:

– Загалом, я допомагати тобі більше не буду. До того ж наскільки мені пам’ятається, ти брала гроші на квартиру в борг.

Аліна після цих слів змінилася в обличчі. Вона нарешті зрозуміла, що я більше допомагати їй не хочу.

– А хто тебе просив мені допомагати? Чого ти лізла до мене з допомогою? Якби відмовила, я пішла б шукати роботу! Ти мене сама розслабила, а тепер заявляєш, що більше не допомагатимеш!

– Ти взагалі розумієш, що робиш? Спочатку дала мені надію на те, що я можу не поспішати, а зараз ніби обухом по голові, – гірко розревлася Аліна, миттєво прокинувшись.

Схлипнувши несамовито, вона зачинила двері у ванну перед моїм обличчям. Я кілька хвилин стояла в глибокій розгубленості, а потім вирішила постукати.

Однак, занісши руку, я раптово передумала. Я пройшла на кухню і поклала на стіл п’ять тисячних купюр.

Поруч із ними я вирішила залишити записку з наступним текстом: “Я тебе з поверненням боргу за три місяці не кваплю, але раджу про нього не забувати, та й допомагати тобі більше не стану”.

Тільки-но я покинула квартиру, як мені зателефонувала Аліна, яка, мабуть, встигла знайти й гроші, і записку.

– До речі, а що скаже моя мама та мій брат, коли дізнаються, хто саме мені оплачував квартиру? Вони багато разів мене про це питали, а я мовчала, – єхидно вимовила вона.

Я зрозуміла, що вона натякнула на те, що якщо я припиню допомагати, то про це дізнаються Максим і свекруха.

Не бажаючи слухати зухвалу шантажистку, я скинула дзвінок і заблокувала номер Аліни.

Після цього я зателефонувала чоловікові й розповіла про те, що кілька місяців допомагала його сестрі грошима.

– То це ти її спонсорувала? – щиро здивувався Максим. – Навіщо? Звичайно, вона вщент знахабніла і почала тебе шантажувати. І, до речі, борг можеш не чекати, Аліна нічого тобі не віддасть.

– Чому? – похмуро запитала я. – Таке вже було?

– І не раз. Просто це ти її знаєш другий рік, а нам вона часто подібні фортелі викидала, просто ніхто їй не допомагав, тому Аліна швидко погоджувалась на умови матері.

– Тепер мама хоче, щоб сестра пішла працювати, якщо не хоче вчитися, – повідомив мені чоловік.

Аліна ще місяць прожила на орендованій квартирі, а потім повернулася до Наталі Семенівни.

Дівчині довелося сказати, що вона готова піти на її умови. Наступного дня мати повела дочку в магазин і влаштувала працювати продавчинею.

Максим дізнався про це від матері, яка поспішила додати, що не вірить, що Аліна довго протримається на одному місці. Але, це вже їхні проблеми!

Я більше жодного разу не допоможу їй! Сама в мене випрошувала допомогу, а потім мене ж і звинуватила в цьому! Бувають же такі недолугі, капець! А ви що скажете з цього приводу?

КІНЕЦЬ.