Коли познайомилися з Назаром, він жив окремо від своєї родини. Проте з часом він розповів, що батьки здають йому квартиру, в якій він живе.

— Синку, ти повинен платити гроші за оренду квартири, доки вона не дістанеться тобі за заповітом, — мама Назара вважала, що якщо він буде просто жити в цій квартирі, це наче розпестить його, і в нього не буде мотивації заробляти гроші та розвиватися.

Пізніше розповів про те, що коли батьки дізналися, що я почала жити разом із ним, були не раді такій новині. Але з часом він з ними поговорив і все стало добре.

— Назарчику, а чого ця дівчина повинна жити з тобою безоплатно? Може вона зустрічається з тобою заради житла. Ти про це не подумав?

— Мамо, але як тоді мені створити свою родину? Якщо я буду просити з дівчат гроші за оренду квартири, ще й вашої квартири, зі мною ніхто не захоче спілкуватися! Ви казали вам онуків хочеться?

Потім Назар розповів багато історій про те, як вчинили його батьки з ним, про те, що забрали гроші, які він відкладав на свою квартиру, що начеб то на зберігання, що потім вони ці гроші віддадуть. Він познайомив мене із батьками на святкуванні з нагоди його Дня народження.

Олена Петрівна та Василь Іванович прийняли мене в сім’ю, все начебто було добре, їздила до них у гості. Коли сталася сварка між Назаром і його батьками, де батьки були не праві, вони йому натякнули з’їжджати з квартири (що ми й зробили).

Моє ставлення до його батьків стало погіршуватися, не хотіла до них їздити. Але через деякий час поїхала, був день народження брата Назара, куди нас покликали разом. Ми відпочивали, все було добре.

У якийсь момент у мені щось переклинило і я почала говорити про все, що вони зробили. Його мама почала викручуватися і виставляти винним Назара.

З того моменту я не спілкуюся з батьками хлопця. Просила вибачення за ту ситуацію, жодної відповіді від них не було, вирішила нехай так і буде.

Тепер думаю про те, чи правильно я вчинила? Чи можна якось це виправити та, чи взагалі потрібно?

Сама розумію, що мені з ними не жити. Перший час вважала, що права, але зараз, коли Назар один їде до батьків і залишає мене одну вдома, вважаю, що, можливо, і неправильно вчинила тоді.

КІНЕЦЬ.