Ганна Сергіївна, моя мати, натішитися не могла на зятя, який дістався моїй молодшій сестрі Марії. Вадим мав вищу освіту, свою квартиру, машину, та перспективну посаду.

– Ой, який чоловік у твоєї сестри! – з гордістю говорила мати, коли я приходила до неї у гості. – Тобі б на неї рівнятися.

– А чого досяг твій Максим? Все на своєму заводі з ранку до ночі стирчить, і ніякого толку немає: ні зарплати, ні підвищення.

– Мамо, ось до чого ти це все? На всіх олігархів не наберешся, – сердито пробурчала я. – Ще невідомо, як їм поживеться. Маша в шлюбі всього пів року. Мало який він там, ваш Вадим. Мені особисто він не сподобався.

– Не тобі з ним жити, – огризнулася у відповідь Ганна Сергіївна. – Вадим дуже добрий, між іншим. З порожніми руками жодного разу не приходив, – додала вона з натяком.

Я зрозуміла її натяк, і сердито подивилася на матір. Ми з Максимом теж жодного разу не приходили з порожніми руками, проте, наші презенти та тортики до чаю, вона не брала до уваги.

– Ну так, Вадим тепер у нас найулюбленіший зять! – сплеснула я руками. – Піду я до свого коханого чоловіка і твого не любого зятя.

Я, зиркнувши, вийшла з-за столу, і попрямувала до вішалки за верхнім одягом. Мати попленталася слідом за мною, важко зітхаючи та нарікаючи на те, як же мені не пощастило з чоловіком.

– Я на Новий рік до вас не приїду, – повідомила у порозі мати. – Ми з Машею їдемо на відпочинок!

Здивована, я розгублено обернулася, і запитливо подивилася на матір.

– Мене Маша із собою покликала! – діловито промовила вона. – Про такий новорічний подарунок можна лише мріяти.

– Я ж жодного разу ніде, далі Одеси, не була. Якби не зять, то й не побувала б. А ти кажеш, що тобі Вадим не подобається, – додала вона, передражнивши мене.

Я не впізнавала свою рідну матір, яка раптом стала гордовитою та уїдливою.

– Я рада, що тобі попався хоча б один добрий зять! – награно поплескала я в долоні, і вийшла з квартири.

Грюкнувши дверима, я готова була розплакатися. Мало того, що мати завжди більше пестила і плекала Марію, так вона ще і її чоловіка полюбила більше.

Тихо схлипуючи собі під ніс, я повільно спустилася сходами з п’ятого поверху, і вийшла з під’їзду.

Відносини між мною та Марією не клеїлися з дитинства. Вона вважала себе кращою за мене, і всіляко намагалася цим втерти мені ніс.

Ми на дух не переносили одна одну, а коли ми обидві вийшли заміж в один рік, наші стосунки ще більше зіпсувалися.

Мати настільки добре відгукувалася про Вадима, що мене брала заздрість. Я своїм Максимом перед ріднею, на жаль, не могла похвалитися: звичайний роботяга з невеликою зарплатнею, який не міг подарувати тещі путівку на відпочинок.

Близько тижня я з матір’ю не спілкувалася. Скоріше, це я ображалася на неї за образливі слова та знущання. Однак, я дуже швидко відійшла і зателефонувала матері, щоб дізнатися, як у неї справи.

Як тільки мати взяла слухавку, тут же вдарилася в сльози, й повідомила, що захворіла.

– Невиліковна хвороба в мене, – поскаржилася мені мати. – Тепер купа грошей буде потрібна, але Вадим обіцяв допомогти.

– Може, це помилка все-таки? – з надією запитала я. – Можливо, варто перездати аналізи?

– Не хвилюйся, все вже продумано і за тебе, і за мене, – повідомила Ганна Сергіївна. – Думаю, до відпочинку ми встигнемо все вирішити.

– Ти таки поїдеш? Я думала, що не можна на таку спеку…

– Навпаки, мені потрібно буде добре відпочити, й прийти до тями, – заявила вона.

Через тиждень Ганна Сергіївна лягла у приватну клініку на обстеження, на яке коханий зять виділив чималенькі кошти – тридцять вісім тисяч гривень. Точніше, саме такий рахунок чоловікові виставила клініка, до якої лягала його теща.

По обличчю Вадима було очевидно, що він дуже невдоволений цією сумою. Не стримавшись, він з докором промовив:

– А у поліклініці не можна було пройти обстеження? Чи думаєте, що мені дівати гроші нема куди?

Ганна Сергіївна здивувалася від слів зятя, і сором’язно почервоніла. Їй хотілося прямо зараз, разом із сумкою речей, втекти геть із лікарні. Якби не Марія, яка схопила її за руку, жінка точно в сльозах покинула б клініку.

Ганна Сергіївна пробула на обстеженні близько тижня, і з’ясувалося, що діагноз поставлений помилковий. На радощах жінка геть-чисто забула про те, що колись коханий зять докоряв її за грошові витрати.

– У вас не підтвердився діагноз? – стримано поцікавився Вадим. – Ми просто так спустили стільки моїх грошей?

– Ну, чому ж просто так? – втрутилась у розмову Марія. – Мама здорова! Хіба це не радість?

– Для кого як, – зневажливо пирхнув у відповідь невдоволений чоловік. – У мене зайвих грошей немає.

– Ну гаразд, чого тепер про це говорити! Зате невдовзі ми поїдемо відпочивати! – бажаючи приховати незручність від слів чоловіка, радісно заплескала в долоні Марія.

– Ні, поїдеш тільки ти. Тещі там нічого робити! – рішуче промовив Вадим.

Ганна Сергіївна здивовано закліпала віями. Вона ніяк не очікувала, що коханий зять може зморозити подібне.

– Усе? А як же новорічна відпустка? – Теща насилу видавила з себе натягнуту усмішку.

– Жодної відпустки не буде, ви й так спустили мої гроші на вигадану хворобу, – огризнувся зять.

Ганна Сергіївна здивувалася від докорів Вадима, яким захоплювалася цілих сім місяців.

– Ви вже свій подарунок від нас на Новий рік отримали – обстеження. Причому отримали на всі свята на десять років уперед, – рикнув на тещу чоловік, натякнувши на солідність суми.

Ганна Сергіївна від прикрості та образи закусила губу. Вадим їй зовсім перестав подобатися.

Проте сказати Олені про те, що коханий зять її розвів, вона не наважилася, тому збрехала, що сама відмовилася від відпочинку.

– Я подумала, мало що там може статися. А якщо захворію? – Почала брехати на ходу доньці Ганна Сергіївна.

– Ми на Новий рік у Карпати зібралися, чи поїдеш з нами? Нашим коштом, певна річ, як подарунок, – запропонувала я матері.

На мій подив, Ганна Сергіївна з радістю погодилася поїхати разом зі мною і зятем, якого до цього моменту зневажала.

У поїздці мати поводилася так, ніби ніколи не відгукувалася погано про Максима. Цей факт не міг не насторожити мене, і я вирішила відверто поговорити з матір’ю.

Тоді вона і зізналася, що Вадим дорікнув їй, що вона виявилася здоровою і відмовився відправляти на відпочинок.

– Даремно я тоді думала, що він добрий. Я взагалі вважаю, що наша Маша з ним лише через гроші, – мати крадькома поділилася своїми думками зі мною.

Я посміхнулася, зрозумівши, що Вадим стане тепер для матері недругом номер один! Ну що ж, настав Максима зірковий час!

Грошей у нас, звісно, не так багато, але сумління буде більше, ніж у деяких! Та й за матір прикро, що керувалася меркантильними стосунками, і не помічала головного, що гроші зять полюбляє, понад усе! Не дарма кажуть – не брудни криниці, бо схочеш водиці! Я слушно міркую? Як вам вчинок зятя?

КІНЕЦЬ.