Саме ці слова мені сказав колишній чоловік, коли я відмовилася заплющити очі на його “невелику похибку”, яка полягала у тому, що він завів собі жінку на боці. Пообіцяв, що моя гордість мені ще відгукнеться. Але мене це не зупинило. Я забрала дитину та подала на розлучення.

Заміжня я пробула майже чотири роки. Понесло мене туди від великого, світлого і чистого кохання, про яке заспівано так багато пісень, знято так багато фільмів і написано так багато книг. Життя здавалося бочкою малинового варення – я кохаю і кохана, на носі весілля, а переді мною тільки світле майбутнє з коханою людиною.

Навіть побут не одразу зміг остудити мою гарячу голову. Я не помічала якихось дрібниць, була непристойно щаслива, а коли тест показав дві смужки, думала, що вибухну від емоцій, які переповнювали мене. Два з половиною роки мого шлюбу пройшли в романтичному серпанку.

А потім мій вигаданий світ почав руйнуватись об каміння суворої реальності. Другий рік декрету став роком неприємних відкриттів.

Виявилося, що вдома у мене купа обов’язків, а ось із правами питання. Зрозуміло, що це ще й результат моєї ж поведінки, сама чоловіка розпестила фразами, типу “та ти відпочивай, я сама все зроблю”. Ось він і відпочивав.

Чоловік зовсім не цікавився дитиною, вільний час вважав за краще проводити на дивані або за комп’ютером. На будь-яке моє прохання лунала тирада, що він взагалі працює цілими днями, а я вдома сиджу, тому допомагати він мені не збирається.

– А навіщо ти мені тоді взагалі потрібна? Я, значить, і працювати повинен, а потім ще й по хаті возитися, доки ти своїми справами займаєшся? Чи не знахабніла ти, дорогенька?

Свекруха повністю підтримувала сина, постійно вказуючи мені, що жіночі справи має робити виключно жінка, не перевалюючи їх на когось ще.

– У чому тобі допомагати? Машинка сама пере, мультиварка варить, а пропилососити та підлогу протерти на пів години часу. Було б з чого втомлюватись! Ось раніше була інша справа – і прали руками, і біля плити цілий день, а потім віник у руки й вперед. І в думках не було чоловіка просити чимось допомогти після роботи.

Я терпіла і переконувала себе, що насправді це я не права. Потрібно терпіти, всі ж так якось живуть. І терпіла б далі, якби не дізналася, що чоловік завів стосунки на стороні. Спеціально я не шукала, не виглядала і взагалі не думала в цьому напрямі, але соцмережі послужливо мені все показали.

Це стало останньою краплею, що прорвала греблю. Рожеві окуляри змило остаточно, разом із тією милою поступливою дівчинкою, яка їх носила. Увечері після роботи чоловік побачив у коридорі сумки із речами. Це я збиралася переїжджати до батьків.

Було довге з’ясування стосунків, у якому мене переконували, що біс поплутав, не треба руйнувати сім’ю, а розумна баба взагалі б просто промовчала, з родини чоловік не йшов. Але я сказала, що надто собою дорожу, щоб їсти чиїсь недоїдки, а в моєму розумінні ділити чоловіка з коханкою саме так і виходить.

– Ах, ти дуже горда, як я подивлюся? Ну-ну, подивимось, як ти тепер заспіваєш, – перестав зображати із себе джентльмена чоловік.

Після цього він зробив усе, щоб його зарплата була на сто гривень вищою за мінімалку, хоча отримує він нормально, просто в сіру. Ось із цієї мінімалки аліменти й були призначені. Виходить там така сума, що навіть смішно.

– А ти як хотіла? Кинула мужика, а він тебе повинен забезпечувати? Ось вже не вгадала, – посміхається колишня свекруха.

Ніяк я не хотіла. Він не мене має забезпечувати, а свою дитину. До того ж кинула я його не на рівному місці, він мені зраджував взагалі. Але кому я це поясню?

Зараз я з дитиною живу у своїх батьків, вони мені дуже допомагають. Я вийшла на роботу, бо бабуся погодилася посидіти з дитиною, із садом у нас проблеми. Думаю, що наступного року вже візьму квартиру в іпотеку.

Якщо колишній чоловік та його матуся розраховують, що своїми копійчаними аліментами знищили моє життя, то вони дуже помиляються. Зате я тепер точно впевнена, що вчинила правильно, коли розлучилася. Цьому чоловікові не потрібна ні я, ні дитина. Головне потішити своє его. Та й хай щастить йому в цьому.

КІНЕЦЬ.