Я завжди мріяла про свою окрему квартиру, але в дитинстві жила в крихітній кімнаті разом з молодшою ​​сестрою. Люба всі речі кидала на стілець, на якому я вчила уроки, і в нас з нею виникали постійні конфлікти.

У батьків кімната була трохи більша, але коли я одного разу запропонувала їм помінятися, адже нам із сестрою треба було разом на одному столі вивчати уроки, батьки відмовилися. Тато тоді сказав, що одна з нас може займатись і на кухні.

Мені тоді було так прикро, що я й досі це пам’ятаю. І тоді я вирішила, що як тільки-но я стану дорослою і зможу сама заробляти, то обов’язково економитиму на всьому, але куплю собі окреме житло якнайшвидше.

І ось я вже два роки живу окремо від батьків, виплачую кредит, тому працюю на двох роботах і нічого не встигаю вдома зробити, навіть як слід прибрати після ремонту, розібрати коробки з привезеними з дому речами.

Сестра залишилася сама в нашій спільній кімнаті, збирається виходити заміж і жити там же. Виходить, що моя частина квартири залишається їй, адже виплатити мені грошей за неї ні в сестри, ні в батьків немає.

Я розумію і тому нічого з них не вимагаю. Як далі батьки розпорядяться квартирою, так і буде. Але прикро мені зовсім з іншого приводу.

Я попросила маму з сестрою приїхати і допомогти мені з прибиранням, але так і не дочекалася. Вони там чомусь весь час зайняті, часу не мають. Батька теж не допросишся, щоб допоміг шафки на кухні почепити, хоча я кухню купила вже три місяці тому.

Швидше за все, для генерального прибирання квартири мені доведеться когось наймати та платити ще й за це. Коли я зателефонувала мамі і сказала про це, вона пообіцяла приїхати у найближчий вихідний, але виявилося, що саме цього дня я не можу бути вдома, бо працюю на двох роботах, як я вже казала.

Але оскільки у мами є ключі від моєї квартири про всяк випадок, вона сказала, що я їй і не потрібна, сама впорається.

Такої допомоги я не очікувала! Коли я приїхала з роботи додому і побачила це матусене «прибирання», я так пошкодувала, що просила їх про допомогу! Краще би клінінг викликала.

Всі мої мочалки, які я купила для прибирання, так і лежали не розпакованими, а мама все помила однією ганчіркою. Спочатку пилюку з меблів, а потім і підлогу. А для посуду вона наробила мені ганчірочок зі старих капронових шкарпеток, склала на умивальнику.

На моє запитання, що це взагалі таке, мама відповіла, що не звикла до різних там мочалок, а прибрала так, як завжди робила це вдома, і якщо мені не подобатися, то я могла б і сама вже давно все зробити, а не відволікати її від справ.

Я мамі навіть чаю не запропонувала, вона пішла надута. Я зрозуміла, що надалі так і робитиму – все своїми силами, і що мені розраховувати на своїх рідних навіть у таких дрібницях не варто.

А от подруга мені радить боротися за спадщину, не дарувати сестрі частку в квартирі батьків. А ви як зробили б?

Джерело