Мене звіть Аліна, мені 28 років, киянка. Я не заміжня, і навіть серйозних стосунків у мене ще не було. І знаєте чому?

Бо знайомлюся з хлопцями, але коли вони дізнаються, що я не працюю офіційно, а в’яжу іграшки і продаю через інтернет, то кавалери одразу зникають.

Один із залицяльників, Дмитро, здається, його звали, якось сказав, що це не робота, а хобі. Я з ним згодна, я займаюся улюбленою справою і трохи на цьому заробляю.

Я упевнена, що чоловіки просто бояться, що доведеться мене утримувати.

Але я нікому не говорю, що живу у своїй квартирі біля Золотих воріт, подарованій батьками, а ще здаю в оренду бабусину квартиру в спальному районі, яку вона заповіла мені.

Грошей мені цілком вистачає, щоби не сидіти в офісі, всім себе забезпечувати і навіть їздити на відпочинок.

Цікаво, що хлопці мені зустрічаються не з вищою освітою і гідною роботою, а звичайнісінькі – таксисти, менеджери з продажу і інший «офісний планктон». Тому й переймаються, що не зможуть самі утримувати сім’ю.

А багато приїжджих самі шукають дівчину з квартирою, але не хочуть зізнатися в цьому. Саме тому я нікому не розповідаю про свою нерухомість, зараз так легко натрапити на альфонса.

Багато чоловіків самі розвиватися і вчитися не хочуть, а дівчину собі підшукують розумну, гарну і багату.

але я вважаю, якщо дівчина справді сподобалася, то хлопця не цікавитиме її дохід, робота, житло. Чи все це вже у минулому?

Дуже хочу почути сторонню думку з цього приводу. А я к гадаєте ви?

Чи повинна я погодитися пустити майбутнього чоловіка жити до себе і ділитися з ним своїми доходами?

Джерело