– Я не можу мамі не допомагати. Ми ж з нею ще перед весіллям домовилися, що житимемо всі разом. Площа дозволяє, характер моєї мами також. Ну чого чужому дядькові кишені набивати, Ларисо?, – каже мені чоловік.

– Так, але після весілля минуло вже чотири роки. Мені погано живеться з твоєю мамою, то чому я маю мовчати?

Але до чоловіка ніби й не доходить.

Так, ми справді домовилися, що будемо жити з мамою Дениса. В Любов Ігнатівни чотирикімнатна квартира і вона вдова. Свекруха ще працює і отримує пенсію по стану здоров’я, але цього мало, щоб оплачувати і комуналку за таку велику площу і продукти харчування і аптеку, на яку щомісяця йде чимало.

Ось вона й вирішила за наш рахунок “виїхати”, як то кажуть.

Ми і жили, але не скажу, що все в нас було гладко.

Ми як планували, що на одну зарплату ми живемо, а одну відкладаємо на свою квартиру. Не буду приховувати, що крапля надії на те, що свекруха продасть чи розділить свою чотирикімнатну квартиру між дітьми, а в неї окрім Дениса є ще дочка, і дасть нам частинку грошей.

Але якось при розмові Любов Ігнатівна наголосила, що дочка заборонила їй будь що робити з квартирою, а тим більше міняти чи продавати.

Я розумію, що хоч Уляна і живе в Польщі вже багато років, та все одно тримає все під контролем. Сильно допомагати мамі сестра Дениса не спішила. Єдине, що вона зробила, так це пам’ятник татові поставила. Тепер, коли заходить розмова про гроші, вона наголошує на тих “захмарних” грошах.

Я ще мовчала, поки в нас не народилася з Денисом донечка.

– Тут ліжечко буде заважати! Забери цей стілець годувальний з кухні. Не пройти не проїхати. А ця ванночка має бути обов’язково у ванній кімнаті? Заберіть її в свою кімнату, на шафу ставте.

Все їй мішало, все її дратувало. Єдине, про що вона не турбувалася, це про гроші. Так вона все робила, що ми все платили і комунальні і продукти і навіть, як я з Даринкою гуляла, то в аптеку забігала, бо все щось Любов Ігнатівні в той момент треба було. Бодай аскорбінку, але мала купити.

Одного дня я почула, що моя знайома з’їжджає з орендованої квартири, яка не була дорога.

Я довго не думала і переїхала від свекрухи.

Денис впирався, бо це гроші на вітер, в нього є квартира, тому за оренду оплачувала я сама. Гроші в нас були відкладені. А свої Денис майже всі віддавав своїй мамі, бо вона інакше не виживе.

Але мені що від того? Я розумію, що на її квартиру мітить Уляна. Ось нехай мамі і догоджає. Все якось не по чесному виходить.

Хіба це нормально так чинити Денису?

Джерело