У молодій сім’ї Калініних було своє непорушне правило: гроші чоловіка були спільними, а гроші дружини – тільки її.

Про таку установку мріє, мабуть, кожна друга господиня, але Анастасія увійшла до тих щасливців, які могли витрачати зарплату виключно на себе.

Іван і не заперечував. Він працював менеджером у великій компанії, добре заробляв і вважав, що мізерна зарплата дружини їм не допоможе.

Свої гроші Настя із задоволенням спускала на салони краси, та несподівані хотілки. Іноді їй не вистачало своєї зарплати, тому вона зверталася до Івана по допомогу.

Іпотечні платежі, комунальні витрати, та закупівля продуктів – цілком і повністю лежали на чоловікові.

Однак – не все коту масляна! Так сталося, що в Івана виникли проблеми на роботі, і компанія тимчасово призупинила свою діяльність, при цьому, замороженими виявилися не лише активи, а й зарплати працівників.

У результаті, чоловік засів удома без гривні у кишені. Спочатку він засмутився, але потім згадав про те, що є зарплата Анастасії, на яку вони зможуть абияк перебиватися.

Про те, що трапився форс-мажор, Іван розповів дружині, яка від його слів зніяковіла.

– Ти ж не встигла її всю витратити? – про всяк випадок перепитав у Анастасії чоловік.

– Ну як сказати, – зам’ялася дівчина, і безглуздо посміхнулася, – там трохи лишилося…

– А нам вистачить на закупівлю продуктів? – запитав чоловік.

– Ну так, – невпевнено відповіла Анастасія. – Має вистачити на одну закупівлю точно.

Іван здивовано глянув на дружину. Її поведінки, та не впевнені слова, здавались йому дивними.

– Тоді поїхали в магазин? – з радістю запропонував чоловік.

Анастасія неохоче погодилася, і пішла вдягатися. Її не було близько двадцяти хвилин, і Іван уже почав нервувати.

– Поїхали, – нервово зітхнула Анастасія, яка всім своїм виглядом показувала, що все робить із великим незадоволенням.

Дорогою в магазин в машині панувала стійка мовчанка. Іван косився на дружину, яка мала розгублений вигляд.

Чоловік намагався її розговорити, але та відповідала неохоче, та короткими фразами. У магазині вона взагалі стала нервувати, та звертати увагу на ціни продуктів, чого ніколи не робила раніше.

– Що не так? – поцікавився у дружини Іван. – Ти поводишся не так, як зазвичай…

– Все нормально, – видавила з себе посмішку Анастасія, і почала знову дивитися на цінники.

Побачивши, що чоловік поклав у кошик стейки горбуші, вона грізно глянула на нього і прошепотіла:

– Дуже дорого. Можна взяти й не розроблену.

Вона з розумним виглядом взяла упаковку, та повернула її в холодильник. Замість неї Анастасія поклала пакет зі свіжозамороженим минтаєм.

– Серйозно? Чому ти поклала минтай? – здивувався Іван, і взяв упаковку в руки, щоб повернути назад.

– Він дешевше, – пояснила свою поведінку дівчина і, вирвавши її з рук, знову поклала в кошик.

Подібно вона чинила з усім, що Іван вибирав, тому чоловік не міг не звернути на це уваги.

Побачивши, що чоловік треться біля стелажу з пляшками, Анастасія підлетіла до нього, та потягла за руку геть.

– Що взагалі відбувається? – роздратовано пробурчав Іван. – Коли ми купували на гроші з моєї карти, ніхто на ціни чомусь не дивився!

– Ну, а зараз треба дивитися! – Ухильно заперечила у відповідь дівчина, не відповівши на його запитання.

Коли подружжя підійшло до каси, Анастасія почала нервово смикатися і переминатися з ноги на ногу. Іван покосився на дружину, і здивовано похитав головою, не розуміючи, чому вона так поводиться.

Якоїсь миті він навіть вирішив, що дружина просто боїться купувати дорогі товари на свою зарплату, щоб їй вистачило на свої хотілки.

– Дві чотириста, – відбивши всі продукти, касир озвучила покупцям суму покупки.

Анастасія простягла картку і, несподівано для всіх, їй відмовили в оплаті товарів.

– Напевно, у вас не вистачає грошей, – касир підвела на дівчину запитливий погляд. – Що будемо прибирати?

– У тебе немає на карті дві чотириста? – Іван здивовано дивився на почервонілу дружину.

Анастасія нічого не відповіла чоловікові, а почала прибирати, на її думку, зайві товари. Під погляди покупців, що засуджували, дівчина прибрала кілька продуктів. Лише тоді грошей на її карті вистачило.

Іван мовчки взяв пакет із покупками, й з похмурим виглядом побрів до машини. Настя йшла за ним, тримаючись на відстані.

Вона знала, що тільки-но вони сядуть у машину, почнеться жорсткий допит від чоловіка. Бажаючи відстрочити цей момент, Анастасія якомога повільніше йшла у бік автомобіля.

– Швидше можеш? – Схрестив руки на грудях Іван, який уже встиг покласти в багажник пакет із продуктами.

Дівчина опустила очі в землю, і почала йти ще повільніше. Як тільки вона наблизилася до чоловіка, він голосно спитав:

– Де твоя зарплата? Ти ж днями її отримала і знала, що в мене виникли проблеми з роботою.

– Так вийшло…

– Як вийшло? Так, що ми навіть на дві чотириста продуктів набрати не зможемо? – невдоволено пробасив чоловік. – Куди ти діла гроші? Точніше, навіщо ти їх спустила?

– Мамі позичила, – Настя сказала перше, що спало їй на думку. – Їй потрібні були гроші на аналізи.

– Очманіти! Їй треба, а нам ні? – обурився Іван. – Я не знаю, наскільки у мене затягнуться проблеми, а ти розбазарюєш праворуч і ліворуч свою зарплату!

– Я мала, на твою думку, відмовити матері у допомозі? – перейшла у наступ дівчина. – Думаю, вона б не зрозуміла мої слова про твої проблеми, бо знає, що ти солідно заробляєш!

Чоловік важко зітхнув, але не став більше сперечатися із дружиною. Додому подружжя їхало у повній тиші. Повертаючись до розмови з Настею, він ловив себе на думці, що вона щось недомовляє.

Щоб підтвердити чи спростувати свої побоювання, чоловік вирішив, за зручного моменту, перевірити слова дружини.

Для цього Іван почав чекати, поки вона піде приймати ванну. Він знав пароль від її телефону, який підглянув випадково.

Як тільки Настя пішла митись, чоловік заліз у її телефон, і почав перевіряти транзакції.

Жодної, адресованої тещі, Іван не виявив, проте побачив, що вона буквально вчора, знаючи про скрутне становище, залишила близько трьох тисяч у салоні краси.

Обурений чоловік не чекав, поки Анастасія вийде з ванної кімнати, і увірвався туди.

– Кажеш, матері переказувала? – затрусив телефоном у повітрі Іван. – Ти у своєму розумі? Які можуть бути салони краси, коли нам скоро нічого буде їсти?!

– Я завжди витрачала свої гроші на себе! – З обуренням почала виправдовуватися дівчина.

– Але ж не зараз це робити! – гаркнув на неї чоловік. – Невідомо, скільки ще буде заморожено мою зарплату.

– Позичимо у твоїх, або моїх батьків, – знайшла вихід із ситуації Анастасія, і потяглася до рушника.

– Як ми взагалі з тобою далі житимемо? Напевно, я надто сильно тебе розпестив? – почав висловлювати дружині Іван. – Повірити не можу, що ти можеш бути такою недолугою!

– Недолугою? Це я недолуга? А нічого, що сьогодні продукти куплені на мої гроші?

– А нічого, що раніше все оплачував я, і ні слова не казав? – стиснув зуби чоловік. – Як у нас виникли проблеми, то ти одразу в кущі?

– Нічого я не в кущі, – насупилась Анастасія. – Це завжди були мої гроші! Чому я маю ними ділитися?

-Тому, що у нас зараз тяжке становище! – продовжував напирати на дружину Іван.

Замість відповіді дівчина закотила очі, та насупилась. Вона була впевнена, що чоловік не має рації. На цій ноті їхня розмова закінчилася. Іванові довелося викручуватись, і позичати гроші у батьків.

Через місяць компанія знову запрацювала, і чоловік отримав свою затриману зарплатню.

Однак він вирішив провчити Анастасію і зажадав, щоб відтепер вони складалися на оплату комуналки, та продукти.

– По п’ятнадцять тисяч гривень має бути в спільному гаманці! – Заявив дружині Іван. – Більше я тебе тягнути не стану!

– Так у мене всього п’ять тисяч лишиться, – щиро обурилася Анастасія. – Їх ні на що не вистачить…

Чоловік лише знизав плечима, показуючи дівчині, що це тепер лише її проблема. Цілих два місяці він навчав Настю життя, а потім таки піддався її жалібним благанням, і знову дозволив витрачати гроші на себе.

Чи слушно він вчинив, знову дозволивши дружині тринькати гроші, як ви вважаєте?

КІНЕЦЬ.