Ми з чоловіком маємо власну квартиру в місті, яку привели до ідеального стану після капітального ремонту, вклавши чималі гроші.

Мій Володя багато років пропрацював на заводі, і ще кілька десятиліть тому отримав від держави це житло. Коли народилася наша донька, ми вирішили, що квартира призначатиметься для неї, а самі переїхали жити до села.

Коли Юля виросла і настав час вступати до університету, ми передали їй ключі від квартири. Ми хотіли, щоб їй було комфортно жити й навчатися. Одного разу я вирішила навідатися до доньки без попередження й побачила вдома незнайомого чоловіка.

Юля явно не чекала мого приходу. Я не влаштовувала скандал, розуміючи, що доньці вже 20 років, і це нормально, що в неї є хлопець.

Однак мене шокувала різниця у віці — той чоловік був старший за неї на добрих 15 років. Юля познайомила мене з Юрою, на перший погляд, він здавався непоганим. Але різниця у віці не давала мені спокою.

Я швидко повернулася додому, щоб порадитися з чоловіком. Ми обоє були не в захваті від цього союзу, але розуміли, що Юля доросла і має право робити свої вибори. Через місяць донька заявила, що Юра зробив їй пропозицію, і вона збирається заміж. Ми вважали це надто поспішним, але Юля була вперта й не слухала наших аргументів.

Весілля було скромним, і вже тоді я помітила неприязне ставлення сім’ї Юри. Вони поводилися так, ніби всі витрати мали бути на нас. Це обурило, але ми промовчали. Тим паче, молодята залишалися жити у нашій квартирі.

Через три місяці сусідка подзвонила мені й попросила приїхати подивитися, як живуть діти. Те, що я побачила, мене шокувало.

Квартира була в жахливому стані: всюди був безлад, запах у кімнатах був нестерпним, меблі й шпалери були подряпані вщент. Крім того, у квартирі тепер жила сваха Юри разом із молодшою донькою!

Ця сваха ще перед весіллям хвалилася, що має більшу й комфортнішу квартиру, а тепер чомусь оселилася тут. Коли я побачила дочку, то зрозуміла, що вона в пригніченому стані. Юра та його сім’я перетворили її на прислугу.

Я забрала Юлю в іншу кімнату і спитала, що відбувається. Донька, ледь стримуючи сльози, попросила допомогти їй. Вона зізналася, що сваха та її молодша донька оселилися тут понад місяць тому й нікуди не збираються. А ще вони привезли котів, які додатково створили хаос.

Я вирішила діяти. Вийшовши в кімнату, я твердо попросила Юру, його матір і сестру залишити нашу квартиру. Юра пішов разом із ними. Пізніше Юля зізналася, що вже підготувала документи на розлучення й лише чекала відповідного моменту.

Наступного дня сваха приїхала «ділити» нібито спільно нажите майно, але, крім одягу та кількох чашок, їй нічого не вдалося забрати, адже все в квартирі було нашим.

Юля полегшено зітхнула, а я досі відчуваю провину за те, що її шлюб розпався. Але, можливо, це було на краще.

КІНЕЦЬ.