Маргарита Вікторівна захоплено плескала в долоні, милуючись своєю онукою Олею, яка сяяла у розкішній білій весільній сукні.

Оля стала справжнім скарбом для бабусі й дідуся після того, як не стало її батьків. Вони ростили її з безмежною турботою і любов’ю.

Оля часто запитувала про маму й тата, але бабуся завжди відверталася до вікна, щоб сховати свої сльози. У такі моменти дідусь Іван намагався заспокоїти дівчинку: брав її на руки, пропонував пограти чи подивитися улюблені мультфільми.

Коли Олі виповнилося 12 років, бабуся й дідусь повели її до місця, де спочивають її батьки, і розповіли, що сталося. Дідусь пояснив, що батьки дуже її любили й ніколи б не залишили, але доля розпорядилася інакше.

У день весілля Оля, задоволена своїм виглядом, поглянула у дзеркало й зітхнула з радістю. Проте наречений, Віталік, так і не з’явився.

Оля намагалася йому зателефонувати, але слухавка лише мовчала – телефон був вимкнений. Згодом Оля дізналася, що Віталік пішов до іншої жінки. Її серце розривалося від болю, і вона не могла стримати сліз.

Бабуся й дідусь залишалися поруч, намагаючись підтримати її у цей складний час. Дядько Павло, бачачи стан Олі, запропонував їй роботу у своїй компанії, де вона могла б здобути досвід, а згодом стати керуючою.

Оля погодилася, адже їй потрібно було щось, що допоможе відволіктися. З часом вона зовсім забула про думки щодо помсти Віталіку.

Протягом року Оля стала справжнім професіоналом, навчилася проявляти рішучість і впевненість у своїх діях.

Дядько був у захваті від її успіхів і довірив їй управління збанкрутілою компанією, яка займалася виробництвом комп’ютерних технологій. Оля прийняла виклик і зуміла кардинально змінити ситуацію на краще.

Вона навіть залучила до роботи своїх друзів Сергія та Аліну, які були свідками на її невдалому весіллі.

Коли Віталік і його нова дружина Ліда дізналися про успіхи Олі, вони були вражені.

Її досягнення в бізнесі та задоволення життям показали, що найкраща помста — це довести людині, що без неї можна досягти ще більшого. Оля продовжила будувати своє щасливе майбутнє, залишивши минуле позаду.

КІНЕЦЬ.